Володимирський район: Історія району
В Іпатіївському літописі під 981 роком зазначається, що земля дулібів-волинян входить в Київську Русь. Князь Володимир Великий заклав місто неподалік від давнього городища Волинь й назвав його Володимиром, зробивши його центром удільного князівства. Першим князем у 988 році став син Володимира Святославича Всеволод. Започатковане старшим сином Ярослава Мудрого Ізяславом по смерті батька.
У 1154 році розділилося на Володимирське та Луцьке князівство. Далі історія Волинського князівства зосереджується у Володимирському князівстві, на чолі якого став Мстислав Ізяславич. Наприкінці 1160-х років воно було поділене між його синами. У другій половині XII століття Волинсько-Володимирське князівство перетворюється на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання Романа Мстиславича (1170—1205). Князівство займало територію вздовж річок Західний Буг, Стир, Горинь й правих приток Прип'яті. У результаті міжусобиць і спадкових поділів володінь воно було подрібнене на менші удільні князівства. Серед них: Луцьке князівство з центром у Луцьку, Дорогобузьке князівство з центром у Дорогобужі та Пересопницьке князівство з центром у Пересопниці на сході, Белзьке князівство з центром у Белзі на півдні, Червенське князівство з центром у Червені на південному заході, Холмське князівство з центром у Холмі на заході, Берестейське князівство з центром у Бересті на півночі.
Після смерті Юрія II Болеслава, бояри проголосили королем Русі його зятя Любарта-Дмитра. Після його смерті останнім володимирським князем став його син Федір.
У 1393 році Вітовт ліквідував удільні князівства і перетворив їх на провінції Литви, якими правили намісники. Волинь стала частиною Великого князівства Литовського. У 1440 році великий князь литовський Казимир IV Ягайлович визнав відновлення Волинського князівства. Волинським князем став Свидригайло. Проте такі поступки з боку Литви православним були тимчасовими. У 1452 році після смерті Свидригайла Волинське князівство припинило своє існування.
У 1566 році утворений Володимирський повіт Волинського воєводства Великого князівства Литовського до 1569 року та Корони Королівства Польського в Речі Посполитій до 1792 року. Повіт ділився на староства, охоплював площу у 4212,00 км².
Після Гродненського сейму повіт опинився у складі Володимирського воєводства. Воєводство повинно було мати в Сеймі двох сенаторів (воєводу і каштеляна) та шістьох депутатів, яких обирали на чотири роки. Сеймики мали проводитися в кафедральному соборі Володимира. Воєводство існувало до Третього поділу Речі Посполитої.
Після Третього поділу Польщі у 1795 році Володимир-Волинський повіт було приєднано до Російської імперії, і увійшов до складу Волинського намісництва.
Під час Першої світової війни через Володимирщину декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, і австро-німецькими військами, з другого.
У 1920 році повіт увійшов до складу Польщі.
27 листопада 1939 року повіт приєднаний до новоутвореної Волинської області.
17 січня 1940 року повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський (Оваднівський), Володимир-Волинський, Озютицький, Порицький і Устилузький райони. …