Павлоград: Історія
=== Козацька доба ===
Близько 1660 р. Кіш Запорозької Січі на території сучасного Павлограда організував перевіз через річку Вовчу. Саме тут проходив таємний козацький шлях на Кальміус і Кагальник. Після татарських набігів 1768 та 1769 роках ця місцевість тимчасово спорожніла.
На початку 1770 року запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк побудував тут зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, призначив вулиці, виділив місце для побудови будинків, в які запросив сімейний та осілий народ селитися та влаштовуватись садибами, виділив місце для православної церкви з дзвіницею, української школи та шпиталю. Першими поселенцями у цій місцевості були запорожці Самарської та Кальміуської паланок, а також демобілізовані військові, які займалися скотарством і рільництвом.
У 1775 році після ліквідації Запорозької Січі Матвіївські хутори стали слободою Матвіївка, Маріупольського повіту Азовської губернії. З грудня 1779 року слобода Матвіївка стає державною військовою — штаб-квартирою Луганського пікінерного полку, та перейменовується на слободу Луганську. Військова колегія за підписом князя Григорія Потьомкіна ухвалила призначити командиром Луганського пікінерного полку Михайла Іларіоновича Голенищева-Кутузова з присвоєнням йому чину полковника. У 1782—1783 роках Луганський пікінерний полк під командуванням М. Голенищева-Кутузова брав участь у придушенні повстання кримських татар.
Павлоград вперше згадується 1779 року. У 1784 році іменним указом Катерини II «Розпорядження по налагодженню Катеринославського намісництва» слобода Луганська отримала статус міста, та була перейменована у повітове місто Павлоград, яке увійшло до складу Катеринославського намісництва і стало його центром.
Наприкінці XVIII століття в Павлограді налічувалось 426 домогосподарств та 2419 мешканців. Жили городяни у глиняних мазанках, а перший кам'яною спорудою був білий з зеленими куполами величний Свято-Вознесенський собор який було зведено у самому центрі Павлограда на Соборній площі в 1845 році на пожертвування мешканців. Дзвін собору розносився аж на 30 км.
1831 року розпочинається містопланування та забудова міста за планом шотландського архітектора та інженера Вільяма Гесте.
У 1871 році першим міським головою обирався купець І. К. Шалін, на честь якого була названа центральна вулиця (вул. Шалинська, згодом — вул. Леніна, нині — вул. Соборна). У 1892 році міським головою був обраний купець другої Гільдії А. В. Параманін, людина енергійна, ініціативна і шанована. Під його керівництвом місто починає розвиватися: будується церква Спасо-Нерукотворного образу (за кошти Я. Ф. Голубицького), Свято-Успенський храм (за кошти братів Рибникових), новий будинок чоловічої гімназії, жіноча гімназія, казарми для солдатів 135-го піхотного Керч-Єнікальського полку. Місто було побудовано як військовий паркан для захисту інтересів Російської імперії. У 1896 р. був збудований «Графський театр» на кошти сім'ї Голенищевих-Кутузових. У 1870-ті роки XIX століття була збудована залізниця між Курськом та Севастополем, що пройшла через Павлоград.
У 1897 році в місті жили 15 775 осіб, у тому числі росіяни — 5421, українці — 5273, євреї — 4353, поляки — 312, татари — 185
У 1912 році за проєктом техніка С. А. Фетісова було збудовано будівлю міської управи (нині — будівлю «Укрпошти»), а за проєктом Басьмана — будівлю Павлоградського залізничного вокзалу.
Місто розвивалося і наприкінці XIX століття, Павлоград стає відомим центром торгівлі зерном та борошном. …