Кам'янець-Подільський: Історія
=== Археологія доісторичної епохи ===
Археологічні знахідки та дослідження засвідчують, що люди здавна селилися на території сучасного Кам'янця-Подільського. Це були стоянки мисливців, селище давніх землеробів.
На території сучасного Старого міста під час земляних робіт натрапили на речі часів трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.). У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць заселяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було землеробство.
Римські монети II—III століть, знайдені на території міста та навколишніх сіл, свідчать, що населення Середнього Подністров'я перебувало у торговельних і культурних зв'язках із жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій.
За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття . Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з-поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.
Перша згадка про місто у вірменських джерелах датується 1062 роком і говорить про Кам'янець як про вірменську торгову станцію.
Місто було у складі Київської Русі, територія сучасного міста у XII—XIII столітті входила до складу Пониззя, або ще інша назва Галицьке Пониззя, історична частина Карпато-Дністровських земель.
Наприкінці ХІ — початку XII століть територія міста належала до Теребовлянського князівства, яке під князюванням Василька Ростиславича освоїло Пониззя та посилило його захисти від кочовиків, пізніше, в середині XII століття, стає складовою Галицького князівства об'єднане під владою князя Володимира Володаровича, яке в свою чергу стало частиною великої Галицько-Волинської держави — Руського королівства під керуванням Данила Галицького та його нащадків.
У 1153—1187 роках, за правління Ярослава Осмомисла, укріплено межі Галицького Пониззя та розширено територію Галицького князівства до дельти річки Дунай, включивши у залежність Берладські землі, що сприяло розвитку торгівлі по волоському шляху та безпеці територій на яких знаходиться сучасне місто.
У XIII—XIV століття належало до Галицько-Волинського князівства. Згідно з археологічними джерелами, саме за часів Галицько-Волинського князівства Кам'янець формується як ранньофеодальне місто з чітким розмежуванням ремесла та землеробства, з розвинутою торгівлею, що датується кінцем XII — початком XIII століття. Писемні джерела про історію Кам'янця цього періоду не збереглися.
Близько 1230 року галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками та землею біля Кам'янця. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени.
У 1240 році його захопили та розорили монголо-татари. У другій половині XIII століття Золота Орда почала правити життям Поділля за допомогою баскаків і виборних місцевих отаманів. Кам'янець був адміністративним центром Кам'янецького тумена.
У 1299 році Поділля ненадовго повернулося під контроль галицько-волинських князів, але після смерті Лева II та Андрія Юрійовича десь 1323 року та початку княжіння в Галичі польського ставленика Юрія-Болеслава Тройденовича влада Орди була відновлена. Номінально все ще залежний від Золотої Орди, Кам'янець стає об'єктом політичних інтересів одразу двох держав — Королівства Польського та Великого князівства Литовського, починається війна за галицько-волинську спадщину. …