Олександрія: Історія
=== Виникнення ===
У якому році землі, де згодом виникла Олександрія, стали частиною Вольностей Славного Війська Запорозького Низового, встановити важко. Перші згадки про це зафіксовані ще у 1576 році. Як складова частина Запорожжя, Олександрійщина входила до держави Богдана Хмельницького.
Перша згадка про поселення Усиківку на території міста датується 1746 роком. Відповідно до напівлегендарної версії, поселення виникло як козацький зимівник, заснований запорозьким козаком Усиком, разом із побратимами та молодими козаками (джурами). Відповідно до даних вивчення подворових ревізій XVIII ст. на території міста на початку 1740-х замешкали козаки Кременчуцької сотні Миргородського полку «Григорій Усик із братом Сидором, Пилип Усик із братом Кирилом». Хоча й вони не були першими поселенцями цієї місцевості. Ще з кінця 1730-х тут мешкали Степан Терещенко з Кременчука, та Роман Касян з Багацької сотні. Усики полишили поселення у зв'язку з переселенням сюди сербів і створенням шанцю Бечея, й надалі Усики серед мешканців поселення не зафіксовані.
Таким чином за дату заснування поселення можна брати 1739 рік, коли тут почали жити підсусідки козака Кременчуцької сотні Михайла Овраменка: Степан Терещенко та Роман Касян.
Поселення стояло на важливому торговому чумацькому шляху з Полтави у Крим. За переписом 1752 р. в Усівці нараховувалось 109 дворів, проживало 256 чоловік. 1759 році збудована перша православна церква Святителя Миколая. Офіційно статус поселення Усівці було надано в 1754 р., після будівництва на місці нинішнього Кропивницького фортеці.
Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).
У 1989 році розглядався проєкт створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку імені Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Проект не був реалізований.
У 1752—1764 роках в Усівці була розміщена 3-я рота новосербського Пандурського полку. У цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були переважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви Бечей (серб. Бечеј, Bečej) — місто в Сербії. Взимку 1769 року місцеве населення разом із гарнізоном успішно витримало облогу військ хана Кирим Ґерая. …