Бородянський район: Історія
Перші археологічні знахідки на території району датуються пізнім палеолітом (20-25 тис. р. до н. е.). У 1150 році в Іпатіївському літописі вперше згадуються річки Тетерів, Здвиж.
1793 року Бородянський край увійшов до складу Київської губернії Російської імперії. У 1866 році утворено Бородянську волость, у склад якої входили 15 сіл, 12 хуторів та 1 фільварок.
На початку 20 століття введено в експлуатацію залізницю Київ—Ковель. На території району з'явились три залізничні станції — Немішаєве, Клавдієво (названі на честь начальника Південно-Західної Залізниці К. С. Немєшаєва), Тетерів.
12-14 листопада 1921 року під час Листопадового рейду у Мирчі і біля неї в теперішньому Бородянському районі стояла Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. 18 листопада вона знову проходила у межах району через Раску.
14 листопада 1921 р. під час того ж Листопадового рейду через Язвинку, Майданівку, станцію Спартак, Поташню теперішнього Бородянського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
У 30-х роках в районі було відкрито 9 відділень зв'язку, створено міську телефонну мережу.
На кінець 60-х років населення району досягло 54,8 тис. чол., налічувалось 17 промислових підприємств, 3 радгоспи і 13 колгоспів, 11 середніх, 14 восьмирічних та 6 початкових шкіл.
У 1963 році в райцентрі відкрито сільське профтехучилище.
Того ж року Бородянський район було ліквідовано. Територія і населені пункти були приєднані до Макарівського району та Ірпінської міськради.
Відродився район у 1967 році.
У 1986 році внаслідок катастрофи на ЧАЕС район віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, всі жителі отримали статус потерпілих 4 категорії.
2000 року з облікових даних було знято село Рудня-Мигальська, однак село не зникло остаточно — зараз територія колишнього села забудована дачними ділянками.