Охтирка: Історія
Перші поселення на території, де зараз знаходиться Охтирка, виникли близько 3000 років тому. Заселяли її осілі землеробсько-скотарські племена скіфів.
У період Київської Русі тут були слов'янські городища — прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами. Майже на 400[джерело?] років залишалися спустошеними широкі родючі приворсклянські степи «Дике поле».[прояснити][джерело?]
Занепокоєний нескінченними набігами татар, московський уряд вимушений був будувати міцний прикордонний заслін, так у 1640 році була заснована нова московська фортеця Вільне. В цей час, Українські козаки, після поразки козацьких повстань в Речі Посполитій, шукали волі на нових землях і поселялися вздовж лінії московської оборони. Переселенці оселялися на нових місцях слободами, звідки й отримав назву край — Слобідська Україна.
У 1641 році на московсько-польському порубіжжі, владою Речі Посполитої, на місці слов'янського городища, на горі Охтир, був зведений дерев'яний острог, на противагу нової московської фортеці Вільне, зусиллями Миргородського урядника Кульчевського, який був призначений першим урядником до нової фортеці. Офіційно визнаною датою заснування міста вважають 29 вересня 1641 року.
У 1646 році острог зайняв українсько-польський воєвода, Ярема Вишневецький, Але вже наступного року, у 1647 за Полянським мирним договором відбулось розмежування московито-польського кордону, внаслідок чого поселення на горі Охтир, де налічувалось до 50 дворів, відійшло до Московії. Московський уряд розглядав його як важливий стратегічний пункт у боротьбі з кримськими татарами й надіслав сюди 20 стрільців. У 1650 році у зв'язку з очікуваним набігом кримських татар, московити вирішили залишити і зруйнувати острог. У 1654 році на покинутому городищі заснували Свято-Троїцький чоловічий монастир.
Нову фортецю збудували за 4 версти на південь за Ворсклою в закруті річки Охтирки. У 1653—1654 роках тут оселилося кілька сотень козаків-переселенців під орудою отамана Д. Іванова. Фортеця будувалася у 1654—1655 роках під керівництвом воєводи Вільного Ларіона Каминіна.
Національно-визвольна війна сколихнула нову хвилю переселенців з Правобережжя, які тікали на землі Охтирщини, що значно примножило чисельність населення і призвело до створення у 1655–1658 роках Охтирського слобідського козацького полку, який проіснував до 1765 року, коли за наказом Катерини II всі слобідські полки були ліквідовані. До складу полку входили Богодухівська, Боромлянська, Кириківська й Охтирська сотні. У 1692 до полку належали 12 міст, 27 сіл, кілька хуторів. Перша повітова школа на Слобожанщині виникла в Охтирці у 1675.
У 1709 року територія Охтирського козацького полку стає ареною запеклої боротьби зі шведами. Комендант міста отримує царський указ: мати на чотири місяці провіанту, а якщо противник почне наступ, то боротись до останньої людини, не йти на жодні перемовини. Щоб прикрити шлях на Бєлгород і Харків, звідки шведи могли вирушити на Москву, Петро I зосередив головні сили в Охтирці й Богодухові. Готуючись до бойових дій зі шведами, Петро I вирішив привести у належний стан укріплення Охтирки, з 26 жовтня 1708 року до 1 червня 1709 року перебуваючи у різних місцях: поблизу Глухова, у Лебедині, Сумах, Охтирці, Бєлгороді, під Полтавою. Шведи йшли до Охтирки вже зимової пори з наміром здобути тут собі провіант і сіно для коней. Вони захопили Зіньків, Котельву, Красний Кут, Хухру, спалили Олешню, де гарнізон чинив серйозний опір завойовникам, але штурмувати Охтирку не наважились. …