Оріхівський район: Історія
1770 року на території сучасної Запорізької області розпочалося будівництво Дніпровської укріпленої лінії, що й поклало початок заселенню краю. Укріплена лінія складалася з 7 фортець. Дві з них, Микитинська та Григорівська, розташовувались на території сучасного Оріхівського району. Залишки Нікітінської фортеці у селі Комишуваха збереглися донині.
Уздовж берегів Кінської одна за одною виникають військові слободи, а пізніше і мирні поселення. Саме тоді і виникло поселення, яке згодом стало містом Оріховим. Герб Оріхівського повіту, затверджений у 1844 році, використовувався також як герб Оріхіва
Є декілька версій про походження назви «Оріхів». Одна з версій говорить про те, що більшість переселенців, що розташовувалися на березі Конки, були вихідцями із села Оріхівка Полтавської губернії й на згадку про свою батьківщину назвали нове поселення Оріховим. За іншою версією поселення отримало свою назву від імені балки, в якій росло багато земляних горіхів.
Статус міста Оріхів отримав 1801 року — першим на території сучасної Запорізької області.
Оріхівський район створено згідно з Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 20 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ Катеринославщини». Центром його став Оріхів, який тоді знов віднесений до розряду селищ міського типу. До району увійшли Оріхівська, Малотокмачанська, Білогір'ївська і Преображенська волості. Згодом район охоплював 14 сільських рад, 69 населених пунктів. У 30-х роках XX-го століття населення району становило 37050 осіб, а землі — 69509 десятин. Українського населення було 93 %, російського — 3 %, євреїв — 2 %, решта — 2 %.
На даному етапі Оріхівський район був один із найбільших у Запорізькій області. Провідна роль в економіці району належала і належить зараз сільському господарству.
До утворення колгоспів селяни у 1923—1924 роках об'єднуються у комуни, артілі, товариства по спільній обробці землі. Так було утворено 5 сільськогосподарських артілей — «Свідомість», «Зоря нового життя», «Свобода», «Нова зоря». У 1929 році на території села Жеребець (нині село Таврійське) була створена артіль ім.30-ї Іркутської дивізії, у с. Мала Токмачка — ім.3-го Інтернаціоналу, у с. Омельник — артіль «Сигнал», комуна «Свобода».
У 1929 році на Оріхівщині був організований перший колгосп, який називався «Червоний сівач», першим головою нового колгоспу був Дігтяренко І. П. В наступному році ще одна сільгоспартіль об'єднала селян-одноосібників в колгосп ім.12-річчя Жовтня. Його головою був обраний Лобач І. О. Вже в 1935 році ці господарства стали найкращими в районі, були занесені на обласну Дошку Подяки.
У грудні 1932 року низка керівників району була засуджена по так званій «Оріхівській справі», відкритій надзвичайною хлібозаготівельною комісією в Україні, яку очолював В'ячеслав Молотов. Вони звинувачувались у тому, що «чинили злісний саботаж хлібозаготівлі».
Велику роль в організаційному, господарському зміцненні колгоспів відіграли створені у 1930 році машинно-тракторні станції. На початку 1940 року машинний парк МТС налічував 70 тракторів і 58 комбайнів, що дало змогу селянам безперебійно засівати поля і вчасно збирати врожаї. …