Городищенський район: Історія
Як адміністративно-територіальну одиницю район було утворено у 1923 році. Територіально він входив до Київської губернії (1923—1925 роки), Черкаської округи (1925—1930 роки), Київської області (1932—1953 роки).
У 1931 році приєднано район ім. Г. І. Петровського.
У 1935 р. поновлений Вільшанський район у Київській області.
З 1931 р. до 15.08.1944 район ім. Г. І. Петровського (7 березня 1933 р. м-ко Городище-Шевченківське було перейменоване на містечко Г. І. Петровського).
Станом на 1 вересня 1946 року в районі був 31 населений пункт, які підпорядковувались 17 сільським радам. З них 14 сіл, і 16 хуторів і 1 селище:
села: Будо-Орловецька, Валява, В'язівок, Городище, Дирдин, Калинівка, Ксаверове, Мліїв, Набоків, Орловець, Петропавлівка, Старосілля, Хлистунівка, Чубівка;
хутори: Грузька, Долини-Балки, Жовтень, Заводище, Заводянка, Затопильня, Лебеді, Лютий Садок, Попівка, П'ятихатка Друга, П'ятихатка Перша, Руденків, Скиття, Слобода, Теплий Яр, Чубівка;
селище: залізничної станції Валява.
Села В'язівок, Городище, Мліїв і Орловець мали по дві сільські ради, які іменувались відповідно ХХХ-ка Перша і ХХХ-ка Друга сільська рада.
Із січня 1954 року район увійшов до новоствореної Черкаської області.
У листопаді 1959 р. приєднана частина ліквідованого Вільшанського району.
У грудні 1962 року у зв'язку з розукрупненням районів був розформований,
а реформою у грудні 1966 року відновлений у нинішніх межах.
Район ліквідовано відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року, і включено до складу нового Черкаського району (Городищенська та Мліївська громади), та нового Звенигородського району (Вільшанська та Селищенська громади).