Глухів: Історія
=== Середньовіччя ===
Глухів — одне з найдавніших міст України. Перша згадка про нього як про місто Чернігівського князівства є в Іпатіївському літописі за 1152 рік. Непрямі історичні джерела (церковна література) згадують місто 992 роком, коли було створено Чернігівську єпархію й Глухів ввійшов до її складу. Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище — VI—VIII ст.
У середині XIII ст. Глухів захопили татаро-монголи.
Першим відомим глухівським князем з 1247 був Симеон Михайлович, син чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Глухівським князям належали розлогі землі між Глуховом і Новосілем, а також землі на північ від Новосіля верхоріччям Оки з містами Мценськ, Бєлєв, Воротинськ, Одоєв (тепер Росія).
У першій половині XIV ст. Велике князівство Литовське приєднало Чернігівсько-Сіверську землю, куди входив і Глухів.
В 1352 містом і краєм прокотилася смертоносна пандемія бубонної чуми, яка тоді охопила всю Європу. Мор на довгі роки перекреслив перспективи міста, перетворивши його в одне з багатьох поселень, які переходили від однієї держави до іншої.
Після поразки ВКЛ у Литовсько-московській війні місто разом з Чернігівсько-Сіверською землею у 1503 увійшло до Великого князівства Московського.
За умовами Деулінського перемир'я (1618), яке завершило [Польсько-московську війну, Глухів відійшов до Речі Посполитої. Опісля Поляновського миру (1634), завдяки переселенцям з Поділля, значно відновлений магнатом Олександром Пісочинським. 1644 року одержав Маґдебурзьке право.
Під час національно-визвольної війни 1648–1654 років Глухів одержав статус сотенного міста Ніжинського полку. У 1663–1665 рр. існував Глухівський полк на чолі з полковниками Кирилом Гуляницьким та Василем Черкащеницею.
У січні 1664 року польсько-татарська армія короля Яна II Казимира зазнала тяжкої поразки від російсько-козацького гарнізона Глухова.
8 лютого 1668 року московський воєвода Кологривов сповіщав із Глухова Шереметьєву, що з приходом до міста 1500 кінних і піших запорожців глухівці відразу ж почали радитися, як вигнати царських ратників. «Літопис Самовидця» про той 1668 рік засвідчує: «также и в Прилуці, Миргороді, Батурині воєвод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого и новгородского и стародубовского подостававши в замках приступами, запорозскіе козаки з мещан усіх побили».
У 1670 році в м. Глухів за універсалом гетьмана Дем'яна Многогрішного було засновано Глухівський Успенський монастир, що проіснував до 1930‑го року.
У XVIII ст. Глухів опинився в центрі найважливіших історичних і політичних подій, пов'язаних із Північною війною (1700–1721). А політичний відхід гетьмана Івана Мазепи від російського царя Петра І спонукав останнього на перенесення столиці з Батурина до Глухова, що був на межі з кордонами тогочасного Московського царства. Під тиском царя Петра новим гетьманом обрали Івана Скоропадського. …