Могилів-Подільський: Історія
=== Середньовіччя ===
Географічне положення, кліматичні умови та родючі землі краю завжди були сприятливі для проживання та діяльності людини. То ж не дивно, що заселення земель в низинах Дністра почалось ще в сиву давнину.
Як свідчать археологічні пам'ятки різних історичних епох і культур, перші поселенці в околицях Могилева з'явились в мустьєрську добу в період «неандертальців» (150-40 тисяч років до н. е.). Пізніше, в епоху верхнього палеоліту (40 тис. років до н. е.), край був густо заселений колективами «кроманьйонських людей».
Таким чином із давніх часів територія нинішнього Могилів-Подільського району була зручним місцем для проживання первісних людей. Придністровські тераси з масними чорноземами, численні долини плато вздовж таких річок як Лядова, Немія, Мурафа та інші, у поєднанні із сприятливими природними факторами створювали всі умови для розвитку сільського господарства, промислів, ремесел. Заселеність краю помітно зросла в часи, коли в широкий вжиток увійшло залізо.
Такі пам'ятки, як Григорівське городище, Мервинецькі кургани і Бернашівський могильник, дали важливий матеріал для розуміння тогочасних соціально-економічних процесів. Могилів-Подільський регіон був одним із тих, через який здійснювалися інтенсивні багатосторонні контакти населення лісостепового Буго-Придністров'я з районами Подунав'я, а також західними та східними сусідами. Це було горнило, «у якому переплавлялись і виходили у світ в нових проявах визначальні риси матеріальної культури».
Результати проведених археологічних досліджень свідчать, що рівень матеріальної і духовної культури східнослов'янського населення Подністров'я кінця 5-8 ст., його соціально-економічний і політичний статус були, як на ті часи, досить високими. Економічні і культурні зв'язки подністровського населення були досить активними не тільки у східнослов'янському середовищі, а й серед фракійського населення Дністро-Дунайського межиріччя і центральної Європи в цілому.
У часи Київської Русі по Дністру (грецька назва річки Тирас) селились слов'янські племена уличів і тиверців. Про це нам говорить найдавніший писемний документ «Повість минулих літ». Греки називали їх «Велика Скіфь». Близькість до грецьких колоній Північного Причорномор'я і постійні контакти з ними сприяли тому, що жителі цих місць знали грецьку мову, а тому в похід на Цареград 907 року київський князь Олег узяв із собою тиверців як перекладачів; у період розквіту Галицько-Волинського князівства землі, що лежали в низинній частині лівих приток Дністра, іменувались Пониззям і входили до його складу.
У середині 13 ст. сюди вторглись орди Батия, 60-тисячне військо Куремси і Бурундая спустошило подністровські землі. Татаро-монгольська навала негативно відбилася на розвитку економіки краю, а за територією саме тоді закріпилась назва Поділля.
Великий князь Литовський Ольгерд прийшов сюди зі своїм військом, і в 1362 році на річці Сині Води розбив золотоординців. Із тих пір територія увійшла до складу великого князівства Литовського. Після Кревської унії 1385 року, згідно з якою, Польща об'єдналась з Литвою, на Поділля прийшли польські феодали. У 1434 році утворилось Подільське воєводство, що розташовувалося поряд із Брацлавським і межувало по річці Мурафі.
Перші згадки про поселення на місці сучасного Могилева-Подільського датовані 1450 роком. Місто було засноване в 1595 році. Засновником міста вважається Могила Ієремія, що побудував на цьому місці свій замок і що пізніше подарував ці землі своєму зятеві, Стефану Потоцькому. …