Хуст: Історія
Територію, на місці якої виникло місто, заселили ще з найдавніших часів. Археологічні розкопки, які проводила Академія наук УРСР у 1947—1961 роках, встановили, що в І столітті тут проживали носії культури карпатських курганів.
Місто виникло і розвивалося біля підніжжя замкової гори як посад і торговий центр широкої землеробської округи і один із центрів на «соляному шляху» із солотвинських соляних шахт в Дунайську улоговину. Архівні джерела стверджують, що Хустський замок побудували для захисту східної частини Угорської держави та для приборкання переможених русинів, а будівництво розпочалося 1090 р. і закінчено за правління короля Бели III 1191 року.
Згодом у Хустському замку розташувався королівський гарнізон, який очолював комендант фортеці. 1577 р. місцевий замок був значно укріплений, збудовані окремі фортифікаційні споруди. До замку із заходу, від річки Хустця, вела серпантинна дорога. На півдорозі до фортеці, де на південній частині гори починався крутий схил, стояв сторожовий будинок, руїни якого помітні і зараз. Тут розміщувалася сторожа. З цього будинку до замку вів підземний коридор. Отож замок був з'єднаний таємним ходом зі сторожовим пунктом.
При вході у зовнішній замок були великі і важкі в'їзні ворота. Вони містилися на південному сході, куди вела серпантинна дорога. Ворота захищала могутня прямокутна вежа, що височить з правого боку. А з лівого є залишки другої вежі, яка захищала ворота і південний бік фортечної стіни. Ці споруди з'єднував вузький коридор, який служив своєрідною пасткою: у випадку проникнення туди ворога його можна було інтенсивно обстріляти.Вежа над в'їзними воротами була найбільш укріпленою з південного заходу, де замкова стіна з'єднувалася з будинками внутрішнього замку. Вздовж дороги, що вела до воріт внутрішнього замку, розташовувалися надвірні жилі будинки.
Перед воротами внутрішнього замку існував глибокий рів завширшки 8,5 м, через який вів перекидний міст. Піднятий міст перекривав прохід між зовнішнім і внутрішнім замком і закривав собою в'їзні ворота у внутрішній замок. Зразу ж за воротами на південному боці були розміщені жилі та адміністративні приміщення, казарми і навіть корчма. Над воротами по обидва боки здіймалися високі кілеподібні вежі, які захищали підступ до них. В одній із них, з північного боку, розташовувався пороховий склад. Другий пороховий склад містився на північно-західному боці замку.
На стінах внутрішнього замку були обладнані майданчики для важких гармат. Тут стояла найбільша гармата, постріл з якої вранці повідомляв про прихід нового дня. Біля вежі у скелі був викопаний колодязь, глибина якого сягала 160 м. Він забезпечував гарнізон водою в період облоги. Внутрішній замок міг захищатися і після взяття ворогом зовнішнього замку. Зі східного боку внутрішній замок завершувався двома могутніми бастіонами і високою кілеподібною вежею. Північну частину внутрішнього замку охороняла квадратна сторожова вежа, звернена до верхів'я річки Ріки.
Зимові приміщення власників замку і коменданта містилися на другому поверсі внутрішнього замку, поряд із сторожовою вежею. Літні приміщення містилися на південній стороні замку. Вони мали великі вікна, через які було видно річку Тису і дорогу, що проходила під замком. Внутрішній замок був покритий дранкою. У південній частині його стояла вежа, збудована в 1554 р. за наказом австрійського імператора Фердинанда І і тому носила його ім'я. …