Канів: Історія
Перша письмова згадка про Канів міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088 роками. Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут Успенський собор Святого Георгія. У середині XII століття Канів був великим містом і відігравав велику роль в житті Київської Русі. 1155 року місто відоме як офіційне місце зустрічей руських князів з половецькими послами. Тут проходив великий шлях «з варяг у греки», який був важливою торговою артерією держави.
Місто не раз руйнували, зрівнювали з землею. У 1240 році Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, очолювані Батиєм.
Місто відвідувала делегація від Папи Римського до монголо-татар в 1245 році, яку очолював францисканець Джованні да Плано-Карпіні. У власних подоражах він зазначає: «ми прибули до деякого селища, за назвою Канов».
Неодноразово Канів переходив із рук в руки. 1320 року місто захопив литовський князь Гедимін. 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського. За нього місто виросло і перетворилось на помітний торговельний центр. Починається будівництво Канівської фортеці.
У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. 1578 року козаки перевезли сюди останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови, ще один гетьман запорізького війська, Яків Шах, доживав тут свій вік. У Каневі похований також гетьман Самійло Кішка.
1595 року Канів та інші міста і села сучасної Черкащини охопило повстання під проводом Северина Наливайка. У 1591—1593 роках тут прокотилось повстання проти польської шляхти, яке очолив гетьман реєстрових козаків Криштоф Косинський.
1600 року Каневу було надано Магдебурзьке право.
У XVIII столітті канівці брали активну участь у повстаннях проти польсько-шляхетського панування.
1625 року Канів був спалений, у 1630 році місто знову було знищене татарами.
У 1630-х роках XVII століття в місті було створено Канівський полк, що брав активну участь у визвольній війні українського народу.
У 1662 році під Каневом відбулась битва між військами правобережного гетьмана Юрія Хмельницького та лівобережного гетьмана Якима Сомка, в якій Хмельницький зазнав поразки.
Пізніше Канів не раз переходив з рук в руки. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Канів відійшов до Польщі, а за Бучацьким мирним договором з 1672 року місто було під владою турків. У вересні 1678 року турки повністю зруйнували місто.
У 1679 році, за наказом московської влади та гетьмана Івана Самойловича більшу частину населення Канева було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий Великий згін). Гарнізон міста намагався протистояти загонам Самойловича, але фортецю було взято штурмом.
У 1711—1712 роках за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.
Під час Коліївщини підрозділи повстанців на чолі з Семеном Неживим і Микитою Швачкою у червні підійшли до Канева і, поповнивши ряди місцевими надвірними козаками, штурмом оволоділи канівським замком.
1793 року відбувся другий поділ Польщі, у результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, увійшла до складу Російської імперії. …