Знам'янка: Історія
=== Стародавні часи ===
Терени міста населяли скіфи. Пізніше сармати, алани, готи, гуни. Під час Великого переселення народів на цих землях з'явились слов'яни. У період княжої доби тут мешкало східнослов'янське плем'я уличів. У XIII столітті ці землі входили до складу Королівства Руси, а після Битви на Синіх Водах до складу Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського. З кінця XV століття ці терени входили до сфери впливу Війська Запорозького та з середини XVII століття — Гетьманщини. За Андрусіївським миром Правобережжя відійшло до Речі Посполитої. Це викликало посилення гніту православного населення та виникнення гайдамацького руху (один з гайдамаків на початку XVIII століття заснував тут село Орлова Балка, що нині включене до складу села Петрове).
У першій половині XVIII століття ця територія входила до сфери впливу Війська Запорозького Низового, у середині XVIII століття тут з'явилася Нова Сербія. Тоді переселенці з Балкан заснували села Суботці, Мошорине, Гостинне, тощо. Після руйнування Січі та знищення запорізького козацтва у 1775 ці земли опинились під безпосередньою владою Російської імперії.
Знам'янка як залізнична станція утворилася 1869 року, після відкриття руху поїздів на лінії Одеса — Харків. Назвали станцію так само, як і невелике селище, що за 3 км від неї, — Знам'янка (нині — Знам'янка Друга), засноване 1730 року переселенцями з Центральної Росії (ймовірно — із села Знам'янського Орловської губернії). Переселенці займалися теслярним, токарним і меблевим ремеслами.
Існує й інша версія походження назви, згідно якої під час війн з Туреччиною запорізькі козаки перед тим як вступити у черговий бій з противником заховали на одній з галявин Чорного лісу свої клейноди: бунчук і знамено, а згодом загинули. На честь надійно збереженого знамена, начебто, і з'явилася назва поселення .
Станцію Знам'янка з вокзалом та конторськими спорудами побудовано на галявині Чорного лісу, через який проходила залізнична колія Одеса — Харків. Чорний ліс розташований на правому березі верхів'я Інгульця, а його південно-західна частина виходить на вододіл між річками Інгулець та Інгул.
За часів татарських набігів на Київщину та Поділля поблизу проходив Чорний шлях, яким пересувалися нападники. У самому лісі вони зосереджували свої загони перед набігами, робили засідки. У 1764 — 1781 роках термін «чорний» застосовувався до значної території ліквідованого Знам'янського району (з 2020 року — Кропивницький район), яка входила до військових поселень Чорного гусарського полку. Природознавці пов'язують назву Чорний ліс з тим, що він густий і дуже затінений, оскільки в ньому переважають великі дубово-грабові масиви.
Через чотири роки після заснування Знам'янки, у серпні 1873 року, відкрито рух поїздів на новозбудованій дільниці Знам'янка — Миколаїв, а ще через три роки — до Фастова. Тож протягом семи років станція стала важливим транспортним вузлом на перехресті залізничних колій Харків — Одеса та Київ — Миколаїв. Його розширення наступними роками зумовило швидке зростання населення пристанційних селищ.
Тривалий час Знам'янка була залізничною станцією 3-го класу, її депо спочатку налічувало 4 паровози. У грудні 1883 року тут закінчилося будівництво нового приміщення депо. Відтоді в ньому перебувало 29 паровозів та працювало 92 особи. …