Красилів: Історія
Найдавніші поселення на Красилівщині відносяться до доби неоліту (VI—III тис. до н. е.) на річці Бужок біля села Котюржинці. Неукріплені поселення скіфів-орачів археологи знайшли біля сіл Вереміївка, Заруддя, Пашутинці, Корчівка. Відомі також поселення черняхівців поблизу сіл Западинці, Мотрунки. Поселення трипільців зафіксовані біля сіл Западинці, Мала Клітна, Пашутинці, Вереміївка.
Літописи стверджують про існування тут у XII столітті так званої Болоховської землі, до складу якої входила східна частина колишнього Красилівського району. Досі збереглися в районі села Берегелі на лівому березі річки Бужок залишки землі — Білобережжя. Це городище розміщене в урочищі Замчиська і являє собою округлий дитинець, укріплений навколо валом і ровом. Залишки давньоруського городища в м. Красилові датуються X—XII століттями.
Перша письмова згадка про Красилів збереглася в акті від 16 січня 1444 року, за яким литовський князь Свидригайло в жалуваній грамоті надавав своєму васалу (слузі) Михайлу Олехновичу «за його вірну службу» у володіння села Кременецького повіту, у тому числі «Красилів над Случем». Хоча серед дослідників минувшини називається ще одна дата — 1437 рік. Йдеться про іншу жалувану грамоту того ж князя, надану Михайлу Олехновичу. Впродовж 1497 −1620 років Красилів був власністю Острозьких. В цей час засновується Красилівський замок.
На початку XVI століття Красилів поступово перетворюється в адміністративний центр Кузьминської волості. Справця збудованої дерев'яної фортеці вже керує всіма збройними силами краю. 9 вересня 1517 року Красилів набув статусу міста з обмеженим магдебурзьким правом.
У XVI — першій половині XVII стооітті згадується як мале місто (містечко). Спочатку це торгово-ремісничий центр Кузьминської, з 1560-х років XVI століття — Красилівської (Красної) волості.
З кінця XVI століття містечко зазнавало спустошливих нападів татар. Мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару жителі міста у 1573 році. Напади повторилися у 1593 і 1618 роках. Містечко було дуже зруйновано, багато жителів загинуло або потрапило в полон.
Наприкінці XVI століття — початку XVII століття Красилів став власністю Януша Острозького. Значного розвитку в маєтку набуло зернове господарство.
У володінні князів Острозьких Красилів перебував до 1620 року, потім містечко переходить, спочатку, до князів Заславських, потім до Любомирських, потім до Сангушків.
Населення містечка брало участь у боротьбі проти польського панування (визвольна війна, гайдамацький рух 1648—1654 рр.). 1748 року в гайдамацькому загоні, оточеному шляхтою біля Погребища, було декілька вихідців з південної Волині, зокрема, А. Полянович з Красилова. Його в числі інших за участь у повстанні було засуджено на каторжні роботи.
1649 року до Красилова прибуває козацька сотня на чолі з Кривоносенком — сином М. Кривоноса. Ці заходи виявилися своєчасними, бо вже на початку травня польське військо перейшло річку Горинь, укріпилося у Заславі та в Купелі, незабаром почало воєнні дії.
Згідно з Кольбушівською згодою, з 1753 року Красилів з понад 30 іншими селами і містечками перейшов у володіння мстиславського воєводи Ігнація Сапеги. На переломі XVIII—IX століть спадкоємцем Красилівського володіння, до якого в той час належало тільки 18 сіл, був його онук Миколай Сапега (1779—1843) — полковник французьких військ і камергер Наполеона І. Миколай Сапега заснував у містечку католицький костел Серця Ісуса (1820—1830). …