Городок (Хмельницька область): Історія
=== Найдавніші часи ===
Перша писемна згадка датується 1362 роком, коли литовські князі розгромили татар на річці Сині Води і підпорядкували Поділля з його містами та селами своїй владі. Однак у «Литовському літописі», де описуються ці події, про Городок не згадується. Дехто з істориків схильний вважати за дату заснування Городка 1392 рік. В будь-якому випадку, найдавніша назва міста — «Новодвір» (1456 рік — вперше згадується в писемних джерелах). З кінця XV і до першої чверті XVI ст. містечко належало Новодворським; з середини і до кінця XVI ст. — переважно «генералу» Миколаю Гербурту та шляхтичу Яну Свірчу; протягом двох століть (з короткими перервами) — XVII та XVIII — магнатам Замойським, першу чверть XIX ст. — барону Гейсмару.
Центром сільської волості у складі Подільського воєводства Польського королівства Городок став у першій половині XVI ст. Орди не раз руйнували місто дотла, як це було, наприклад, у 1550 році, коли на Поділля вторглись полчища татар, але жителі відроджували його знову. Занадто вигідним було географічне розташування Городка, щоб не використати цієї обставини: він лежав на важливому торгівельному шляху з Брацлавщини до Коломиї.
Під час Хмельниччини (1648-1654) жителі Городка не залишились осторонь важливих історичних подій. Відомо, що в 1653 році козацькі війська взяли Городоцький замок, і, за свідченням мемуариста, «не пощадили ні шляхти, ні поспольства». Саме 20 червня 1653 року під Городком сталася історична подія, яка, можливо, на віки визначила долю України. Через допущені політичні помилки та прорахунки стався масовий виступ козаків проти гетьмана. Зважаючи на серйозність моменту, він і старшинська рада ухвалили рішення «повертатися назад і за ляхами не гнатися». Наступного дня (21 червня) військо знялося і подалося на схід України. Провал наступу позбавив сприятливого шансу домогтися возз'єднання українських земель в національну державу.
Турецьке ярмо, під яким перебував Городок у 1672–1699 роках, негативно позначилось на чисельності населення міста, тому магнат Замойський змушений був заселити Городок селянами-мазурами з-за Вісли і Сяну. Це був другий за рахунком наплив поляків у Городок. Перший мав місце наприкінці XV ст. після шлюбу литовського князя Ягайла та польської королеви Ядвіги, коли поляки активно почали полонізувати Поділля. Звідси, власне, і бере початок історія Городка як переважно польського містечка з давніми духовними традиціями, яким він певною мірою залишається й донині і чим теж вирізняється на тлі інших подільських міст.
Активно проявили себе місцеві жителі і під час народного повстання 1702 року, яке розгорнулось на Правобережжі. Чимало міщан приєдналось тоді до загонів Федора Шпака, які діяли в районі Городка, Сатанова та інших міст. А дещо пізніше, у часі селянсько-гайдамацького повстання 1734 року, влились до повстанців Медведя (Медведенка), які нищили шляхту на Поділлі. Втім, у цих історичних катаклізмах містечко, відроджуючись щоразу буквально з попелу, міцніло і росло.
За королівською грамотою 1786 року Городок-Подільський отримав права міста. У цей час серед його мешканців переважали католики, діяли два костели, один монастир і церква святого Георгія Мученика. Населення ж переважно займалося землеробством, хоча існували й ремісничі цехи: гончарів, чинбарів, свічкарів, кравців. Кінець XVIII ст. став переломним для Поділля загалом і Городка зокрема. …