Білопілля: Історія
Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II—VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпосту в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости московської військової сторожі. Один із них установили на Вирському городищі. Існував він до 1571 року. У 1672 році на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Другу назву — Білопілля — надали переселенці з однойменного містечка.
Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось із містечка з 9 вежами та острогу з 13 баштами. У 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. У 1681 році до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). 1683 року Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагість. У 1696—1697 роках у Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенці одержали підтвердження свого козацького стану.
Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.
Після скасування полкового устрою в 1765 році Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром (1780-1797), пізніше — заштатним містом Слобідсько-Української (з 1835 Харківської) губернії, районним центром (з 1923 року).
Місто зазнало геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2000 жителів міста.
7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.
3 вересня 1943 року звільнене радянськими військами Центрального фронту під час Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції 13 липня — 29 серпня 1944 року: 60-ї армії — 141-ї сд (полковник Рассадніков, Семен Сергійович) 30-го ск (генерал-майор Лазько, Григорій Семенович).
Білопільська телевежа — суцільнометалева просторова ґратована телевізійна вежа у Білопіллі. Спорудження телевежі було завершене у 1966 році.
У 1970 році тут діяли машинобудівний завод, сироварний завод, консервний завод, меблева фабрика, а також ремонтно-механічний завод, сироварний завод, хлібний завод, цегельний завод, меблева фабрика, харчокомбінат, десять загальноосвітніх шкіл, музична школа, спортивна школа, залізничне професійно-технічне училище, чотири лікувальні заклади, Будинок культури, три клуби, кінотеатр, шість бібліотек і музей ім. А. С. Макаренка.
У травні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію райсільгосптехніки та райсільгоспхімії, які перебували тут, у липні 1995 року було ухвалено рішення про приватизацію ПМК № 3. …