Новомиколаївський район: Історія
Район утворений 1923 року. У 1962–1966 роках його територія входила до складу Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
Праісторія району своїми коріннями сягає ще в XVIII століття. Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки, а частіше — Нові Кочережки. Така назва існувала до 1813 року.
У грудні того року на день Святого Миколая освятили новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Як свідчать матеріали 1939 року, у 98 населених пунктах Новомиколаївського району на той час мешкало 38 тис. осіб. Утворювалися села у різні часи. Деякі, наприклад, в останній чверті XVIII ст. (Новомиколаївка, Терсянка), інші — в І половині XIX ст., Тернувате (до 1946 р. — Гайчур) — наприкінці XIX ст. в період спорудження залізничної лінії Катеринослав— Чаплине—Бердянськ.
У передвоєнні роки зростав добробут населення. Щороку зводились нові господарські споруди, багато житлових будинків. Спокійне, мирне існування тисяч людей обірвала війна, розв'язана гітлерівською Німеччиною.
4 жовтня 1941 року німецькі війська захопили райцентр та інші населені пункти району. За два роки окупації вороги знищили 317 мешканців району, 55 полонених радянських воїнів, розстріляли комуністів. У концтабори та на каторжні роботи до Німеччини вивезли 3720 чоловік. Завдано матеріальної шкоди району на суму 311,3 мільйона карбованців. Підпільна організація «Гроза фашизму» проводила велику роботу в тилу ворога, спрямовану на дезорганізацію тилу шляхом саботажу, диверсій, терористичних актів, розвідки.
Визволення району пройшло у другій половині вересня 1943 року. На фронтах Радянсько-німецької війнибилися проти німців 5300 мешканців району. Загинуло 3243 воїна, чиї імена викарбувані на стелах меморіалів. Троє земляків — А. Г. Кайда з с. Вікторівки, І. А. Манойло з с. Різдвянка та М. А. Плакса з с. Мирополя — удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а В. Г. Гриценко з Новоіванківки став повним кавалером орденів Слави.
Післявоєнні роки — це роки відбудови. До кінця 1950 року було відбудовано всі адміністративно-господарські та культурно-освітні заклади, довоєнний рівень економіки був повністю відновлений.
З 1962 до 1966 року Новомиколаївський район був розформований, а його територія входила до Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.
У грудні 1966 року відновлено Новомиколаївський район. Центр району — селище Новомиколаївка, розташоване на правому березі річки Верхня Терса.
Найбільшого ефективного економічного та соціального розвитку в кожному господарстві і районі в цілому було досягнуто за період з кінця 50-х до початку 90-х років минулого століття.
У 2000 році в Новомиколаївку прийшов природний газ. Газогін з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. Робота з проведення газогонів до населених пунктів району триває і нині.