Пирятин: Історія
=== Від першої згадки до кінця XVIII століття ===
Пирятин вперше згадується у Лаврентіївському літописі під 1154 роком. Це було руське укріплене місто, що належало Переяславському князівству, за яке точилася боротьба між Мстиславом Ізяславичем, князем переяславським і волинським, та Глібом Юрійовичем, претедентом на преяславський стіл.
Ймовірно, 1239 року знищений військами монголів, але незабаром відновлений — згадується під 1261 рік як великий населений пункт у складі об'єднаної Сарайської єпархії, під контролем Золотої Орди.
Після битви на Синіх Водах (1362) підпав у складі Посульського краю під вплив Великого князівства Литовського.
З кінця XIV до початку XVI століття роками значна територія Лівобережжя, включно з Пирятином, належала до володінь княжого роду Глинських, вихідців із половців, які прийняли православ'я і обороняли кордони Литви від нападів татар і московитів. За урядування Глинських на території Полтавщини, і, вочевидь, у Пирятині з'являються козаки.
Із входженням Полтавщини після Люблінської унії (1568) до Корони Польської, Пирятин 1578 року на прохання князя Михайла Вишневецького був переданий королем Стефаном Баторієм шляхтичу Михайлу Грибуновичу-Байбузі.
1592 року Пирятин перейшов до рук черкаського старости, окатоличеного українського магната князя Олександра Вишневецького, якому за указом польського короля Сигізмунда III було надано привілей на запровадження в Пирятині Магдебурзького права і герба (стріла на міській печатці), тоді ж була зроблена невдала спроба перейменувати місто на Михайлів, але назва не прижилася. Пирятин був значним козацьким центром. Ще у 1619 р. до московського полону потрапило 10 козаків полку Яцька Люберського з Пирятина. Відомо також, що у 1632 р. князь Ярема Вишневецький приїздив до Пирятина, щоб організувати козацький похід проти татар, але «черкесы ево не послушали, с ним не пошли». У 1-й половині XVII століття Пирятином володів князь Ярема Вишневецький. За свідченням єврейського хроніста Натана Ганновера, різанина, що її вчинили у місті повстанці 1648 року, була, поряд з різаниною у Лубнах, найбільшою в ті часи.
З 1648 р. — сотенне місто Кропивненського полку, а 1658 року віднесене до Лубенського. 1683 року пожежа знищила значну частину міста.
У листопаді 1708 року козаки під керівництвом старшини Свічки (одного з синів колишнього лубенського полковника Леонтія Свічки) не здали місто шведським військам. …