Путивль: Історія
Перша згадка про Путивль датується 1146 роком в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X століть.
У другій половині XII століття та на початку XIII століття місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із гілок чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль та був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.
Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 році Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.
Від середини XIV століття до 1500 року Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. Путивль згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто. У 1500—1721 роках — Московського князівства, згодом, від 1547 року — Московського царства.
27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.
У 1721—1917 роках Путивль перебував у складі Російської імперії та був центром Путивльського повіту Бєлгородської, а згодом Курської губерній.
1905 року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року за допомогою німецьких союзників на місто поширилася влада Української Держави, а з грудня того ж року в ньому стояло військо УНР під командуванням Симона Петлюри. Через два місяці його захопили денікінці, які наступали на Київ. У листопаді 1919 року в Путивль окупували червоні. 1926 року Путивль відійшов до складу УРСР і став райцентром Конотопської округи. Про історію стародавнього Путивля розповідають експонати районного краєзнавчого музею. Зокрема, серед багатьох цікавих речей є шафа, що належала гетьману Іванові Мазепі — бароковий витвір німецьких майстрів XVII століття. У будинку музею, зведеному на початку XX ст., містився партизанський штаб з'єднання, яким командував колишній голова Путивльської міської ради Сидір Ковпак (1887—1967). Саме з Путивля партизани Сидора Ковпака і Семена Руднєва вирушили у рейд по тилах німців аж до Карпат, який завершився наприкінці 1943 року. Місцем дислокації партизанів був величезний Спадщанський ліс, в якому й досі зберігається партизанська землянка як пам'ять про ті роки.
16 жовтня 1925 року Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР. У 1920—1930-х роках Путивльський район був автономним російським національним районом у складі УРСР. У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 осіб, у тому числі міське населення — 16,4 тис. осіб, сільське — 13,3 тис. осіб.
Орієнтовно о 16:40 24 лютого 2022 року силами ЗСУ в районі Путивля було зупинено наступ танків противника