Хорол (місто): Історія
=== Давнина ===
Літописне місто одне з найдавніших на Полтавщині.
Вперше згадується про Хорол у духовній Володимира II Мономаха 1083 р.
Місто було свідком кривавих сутичок слов'ян з кочівниками 1107, 1111, 1185, 1215 р.
Під час монголо-татарської навали Хорол, як і всі поселення Переяславщини, Київщини, було зруйновано.
Після повалення навали землі Хорольщини 1362 року потрапили під владу Великого князівства Литовського.
Відродження Хоролу починається з кінця XVI століття.
Після укладення Люблінської унії 1569 року хорольські землі перейшли до складу Речі Посполитої. Будівничими містечка Хорол стали князі Вишневецькі (вони контролювали поселення аж до Хмельниччини).
1615 року московський загін з Путивля спалив Хорол (разом з Миргородом).
1617 року Хорол іменують Ярославом (тезкою західноукраїнського Ярослава під Перемишлем?), але ця нова назва не прижилася.
За інвентарем 1647 року місто Хорол має 1 279 господарств, що характеризує його як порівняно велике поселення для цієї доби. Позначено місто вперше на карті французького інженера Г. Боплана поряд з іншими великими поселеннями Лівобережжя першої половини XVII століття.
З 1648 року Хорол — сотенне містечко Миргородського полку і залишалося у цьому статусі аж до ліквідації Гетьманщини у 1782 році.
Хорольська сотня Миргородського полку брала участь у боях 1648-1657 р. у війську Богдана Хмельницького під Корсунем, Зборовом, Львовом, Замостям, Пилявцями, Берестечком.
У 1709 році Хорольська сотня Миргородського полку брала участь у Полтавській битві на боці царя Петра I.
Після ліквідації козацького устрою в Україні за Указом Катерини II від 16 вересня 1781 року з 9 січня 1782 року відкрито Київське намісництво у складі 18 повітів. Хорол стає повітовим містом відкритого Хорольського повіту.
1802 році Хорол увійшов до новоствореної Полтавської губернії і залишився повітовим містом. Його площа дорівнювала 442 десятинам і у ньому було 3583 жителів.
На опорному плані Хорола 1805 року позначено розташування фортеці на місці при впаданні р. Лагодинка в ріку Хорол. Площа фортеці 25 га.
Воєнні дії 1812 року на Хорольщині не велися. Лише І. П. Котляревським формувався 5-й козачий полк.
За даними на 1859 рік у місті мешкало 3826 осіб (1977 чоловічої статі та 1849 — жіночої), налічувалось 605 дворових господарств, існували 6 православних церков, єврейський молитовний будинок, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція, завод, відбувалось 4 ярмарків на рік.
Напередодні реформи 1861 року за статистичними даними 1855 року в Хоролі жило 294 дворян серед них 137 потомствених.
Про місто та його життя була опублікована стаття «Хоролъ, який вінъ теперъ е» в першому україномовному чаописі «Основа» в розділі «Вісті»: «Сам город усіянъ и по горамъ и по ярам, то въ одиночку, то вкупці, якъ печерицями, низенькими, біленькими хатинами, критими очеретомъ и соломою. Пьять церквей, на Городській стороні, и одна на Покрівській….»
1888 року біля Хоролу прокладена дільниця Харківсько-Миколаївська залізниця Ромни — Кременчук, за 5 км на захід від центру міста заснована станція Хорол (наразі в межах міста). …