Новгород-Сіверський: Історія
Див. також: Сіверське князівство, Новгород-Сіверська стоянка
Археологами відкрите поселення ранніх слов'ян, давньоруське городище № 1 — в околицях міста на лівому березі Десни. В урочищі Замок, Пушкінські вали відкрито поселення ранньозалізного віку, там же поселення ранніх слов'ян і давньоруське городище № 2, розміщене в межах міста, що складається з двох укріплених частин. Дитинець площею 40 гектарів займає останець корінного правого берега Десни. З усіх боків його оточує вал.
Починаючи із VI століття нашої ери, територію Новгорода заселяли східнослов'янські племена сіверян.
Перша письмова згадка про Новгород міститься в «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям», датованому 1078–1079 роками: «І наступного ранку за Новим Городом розігнали сильне військо Белкатгіна…»
Але ще раніше, у повідомленні за 988 рік, у «Повісті минулих літ» зазначено, що інший великий київський князь на ім'я Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста «на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні», щоб поставити надійний заслін проти постійних набігів кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. Невдовзі тут уже височіли стіни і вежі міста-фортеці.
У 1097 році, згідно з рішенням з'їзду князів у Любечі, Новгород-Сіверський став стольним градом удільного князівства сина київського князя Святослава Ярославовича Олега Святославовича і в часи існування князівства досяг вершини свого розквіту, розвиваючи залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне та ювелірне мистецтва.
У лютому 1153 року місто пережило облогу Київського князя Ізяслава Мстиславича під час боротьби з його дядьком Юрієм Долгоруким та їх союзниками. Вона привела до поразки одного з двох найважливіших союзників князя Юрія на півдні, Святослава Ольговича Новгород-сіверського. Літопис Руський зазначає: «А Юрій рушив на Новгород на Сіверський і звідти ж пішов до [города] Рильська».
У 1239 році навала монгольських орд Батия практично стерла з лиця землі Новгород-Сіверський. Знекровлений і запустілий Сіверський край у 1355 році був звільнений Ольгердом від влади Золотої Орди. Новгород-Сіверський уділ великий князь Литовський Ольгерд передав своєму синові Корибуту-Дмитру. Протягом перебування в складі Великого князівства Литовського і Руського землі Сіверського князівства кілька разів змінювали господаря (див. статтю «Сіверське князівство»).
У 1450-х роках Великий князь Литовський Казимир надає новгород-сіверську землю «для годування» князю-московиту Шемячичу Івану Дмитровичу, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем Московським Іваном III. 1500 року князь Новгород-Сіверський Василій Іванович Шемячич вчинивши державну зраду переходить на державну службу до московського князя Івана III, що спровокувало чергову Московсько-Литовську війну. В квітні 1500 року Новгород-Сіверський було вперше окуповано московськими військами. …