Рожище: Історія
=== Давні часи ===
Перша письмова згадка про Рожище датується 1322 роком, коли луцький князь Любарт Гедимінович передав поселення соборній церкві Івана Богослова в Луцькому замку.
Археологічні дослідження свідчать, що на території Рожища існували поселення ще за часів мезоліту та неоліт. Було виявлено знахідки культури кулястих амфор, а також поселення X–XII століть.
У 1567 році польський король Сигізмунд II Август надав Рожищу Магдебурзьке право, що сприяло економічному розвитку.
На початку XIX століття містечко стало власністю графа Валеріана Стройновського, який переселив сюди євреїв-ремісників і німців-колоністів. Завдяки цьому тут почала розвиватися промисловість: працювали суконні фабрики, пивоварні, млини.
Під час Першої світової війни лінія фронту проходила неподалік Рожища, що призвело до значних руйнувань.
З 1920 по 1939 рік місто перебувало у складі Польщі. За переписом 1921 року, у Рожищі мешкало 3265 осіб, з яких понад 40% були євреями.
Після окупації міста німцями в 1941 році тут було створено єврейське гетто, яке ліквідували в 1942 році. Більшість єврейського населення було знищено.
У 1943 році в районі Рожища діяла Українська повстанська армія, яка проводила операції проти німецьких і польських підрозділів.
У лютому 1944 року місто було захоплене Червоною армією, але через кілька днів німці здійснили контратаку, що призвело до запеклих боїв і загибелі багатьох цивільних.
Після війни Рожище залишалося районним центром. Відбувалася колективізація, репресії проти учасників національного підпілля, боротьба ОУН-УПА з радянською владою тривала до початку 1950-х років.
У 1950–80-х роках місто активно розвивалося: були побудовані нові школи, лікарня, культурні заклади.
З 1991 року Рожище є частиною незалежної України. У 2020 році, внаслідок адміністративної реформи, місто увійшло до складу Луцького району.