Бучач: Історія
=== Археологічні дослідження, знахідки ===
На підвищенні в урочищі «Федір» розташовувалася археологічна пам'ятка — поселення трипільської культури етапу В і С.
У місті виявлено:
пам'ятки доби неоліту: сліди поселення, окремі знахідки крем'яного приладдя для домашнього та господарського вжитку.
на березі Стрипи: залишки двох поселень ранніх племен трипільської культури, поховання бронзової доби.
на Федір-горі під час археологічних розкопок знайшли:
1922 році проводили Леон Козловський та Кароль Стояновський, виявили найбільше з виявлених в околиці досліджуваних селищ трипільців, населення якого жило у надземних хатах, кілька гончарних печей, мідне шило, яке засвідчило про торгові зв'язки із Закарпаттям.
1924 року — кам'яні долота, тесла зі старанно зашліфованою поверхнею — інвентар, типовий для племен культури лінійно-стрічкової кераміки (6-3 тис. до н. е.).
кераміка з ритим спірально-волютовим орнаментом, характерна для прийшлого з Судетських країв через Шлеськ хліборобського племені наприкінці неоліту — єдиний слід племені у Бучацькому повіті (станом на 1972).
на «Шибениці» — кам'яні «скринькові» гроби (також у Берем'янах, Доброполі, Нагірянці), у яких вперше у Бучаччині знайдено бронзові вироби (вотки) та «прикметні» малі глиняні вази з двома вушками", які виступали вище вінця.
На території теперішнього міста розташовувалося давнє слов'янське поселення. На думку Олега Рибчинського, давня міська площа Ринок мала форму трикутника, у місті простежується стара «руська» композиційна структура середмістя (як і, зокрема, у Язловці, Чернелиці).
Поселення (або місто) було руським, існувало в XII ст. У праці Бартоша Папроцького згаданий староста кам'янецький Гаврило (Габріель) Бучацький 1260 року, відгеографічне прізвище якого дає підстави стверджувати про існування міста чи поселення з відповідною назвою. Бучач входив до складу Галицько-Волинського князівства.
Сусідню Теребовлю 1349 року захопили поляки, а Галичина в результаті Вишеградського домовленості між Казимиром III і угорським королем Карлом І Робертом, (підтвердженого договором Казимира III та угорського короля Людовика в 1350 році) визнавалася землею угорською. Після смерті Казимира III (1370) разом з рештою Галичини перейшов під владу угорського та польського короля Людовика. Новий правитель 1372 року своєю чергою призначив управителем Руського королівства (Regni Russie) (де-факто — надав ці землі (Руське королівство) на княжому праві (jure ducali)) своєму вірному слузі — князеві Владиславові Опольському. 1378 року Владислав Опольчик передав Галичину знову під пряму владу короля, а безпосередню владу на місцях мали угорські старости; дуже ймовірно, у Бучачі (як і в інших галицьких містах) була угорська залога.
1387 року королева Ядвіґа організувала й очолила військовий похід на Галичину, яка знову опинилася у складі Польщі. У 1434–1772 — місто у складі Галицької землі Руського воєводства. Від 1578 року Бучач належав до Галицького повіту цієї землі, згодом до Теребовельського повіту. …