Нова Одеса: Історія
=== До 1776 року ===
Згідно з дослідженнями історика Заковоротного Дмитра Івановича, [Заковоротний Д.И. Дума о камне и людях; Заковоротний Д.И. Храмы Николаева], який посилається на матеріали Інгульської експедиції під керівництвом Олімпіади Шапошнікової, поблизу Нової Одеси знайдено найстарішу релігійну споруду в Миколаївській області - Новоодеське святилище, яке відноситься до епохи міді - IV - III тисячоліття до нашої ери. Алтар саятилища - неправильний прямокутник, зрізаний із західної сторони, де швидше всього був вхід. Споруду обрамляють сім оброблених кам'яних плит, одна з них - у вигляді стріли, що примітивно нагадує силует людини. Довжина споруди - сім метрів. Дане святилище одночасно є свідченням видобутку, обробки та використання в будівництві каменю на території Нової Одеси та Миколаївщини продовж шести тисяч років. Над святилищем, що було засипане пізніше курганом, знаходяться захоронення людських останків усіх пізніших культур, що існували тут продовж усіх шести тисяч років. Отже з давніх часів на території Нової Одеси існував релігійний та культурний центр, який не втрачав свого значення навіть зі зміною самих культур.
Поблизу Нової Одеси і Криворіжжя виявлено залишки мезолітичної стоянки і поселень доби бронзи та перших століть нашої ери. Біля селища розкопано також кургани скіфських часів, на одному з яких знайдено кам'яну бабу кочівників XI—XIII століть [1].
За однією з версій, ще до 1739 року (1,5-2 століття до офіційної дати заснування) тут вже існувало село, яке називалося Олексіївське. Тут селилися старовіри, які втікали від утисків в Російській імперії. Фельдмаршал Мініх залишив опис села, під час свого походу на Османську імперію у 1737 році. Російські війська зупинилися табором на місці сучасного села Троїцьке (навпроти села Андріївка, позначеного на мапах і планах Мініха), а на місці сучасної Нової Одеси на мапі Мініха було позначено досить велике село старовірів, у якому вже існувало дві церкви. Тоді основним заняттям жителів цього краю було землеробство, розведення коней, великої рогатої худоби та овець, рибалка у річках, полювання на бобрів й степових тварин.[джерело?] Дана інформація є в книзі «Бугогардівська паланка» О. Ф. Корольової, як і згадка про заснування козацького зимівника Олексіївське ще у XVII столітті, одразу після Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, коли землі, де зараз існує й Нова Одеса, відійшли до складу Гетьманщини. Також ця інформація є у книзі «Матеріали для географії і статистики Росії, під редакцією А. Шмідта. Херсонська губернія. Ч.1 С-Пб, 1863 р.», стор. 22.
На мапі Річчі Заноні 1767 року на місці впадіння Гнилого Єланця в Південний Буг позначено житлові квартали поселення з підписом італійською «Jelan-Our.», та турецькою мовою, цебто в той час, ще до офіційної дати заснування, поселення на цьому місці вже існувало.
Вважається, що в середині XVIII ст. на місці сучасної Нової Одеси були зимівники запорізьких козаків, які входили до Бугогардівської паланки. …