Лохвиця: Історія
=== X—XIX століття ===
Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посульської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У «Книге большому чертежу» (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення — Лохвицьку фортецю. У 1644 році місто отримало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.
У 1648—1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658—1781) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти Лохвицька козацька сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П. Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті містилася гетьманська скарбниця.
У 1729—1751 роках (з перервами) лохвицьким сотником був український правник і державний діяч Василь Стефанович.
Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781—1796), заштатне місто Малоросійської (1796—1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802—1923).
За 1740 рік збериглася Ревізька книга Лубенського полку, де описується населення Лохвиці на той рік:
козаків - 68 дворів,
старшинських підсусідків - 46 дворів,
козачих підсусідків - 65 дворів,
посполиті - 70 дворів,
тендетники - 2,
кравці - 2,
шапочники - 4,
котлярі - 1,
ковалі - 2,
шевці - 13,
ткачі - 3,
кушнірі - 5,
шаповали - 1,
гончар - 2,
двори, які налажели старшинам, чиновникам та служителям - 59.
За підрахунками дворів та сімей, якщо припускати, що у кожній сім'ї було 4 особи, то у 1740 році у Лохвиці проживало 1200 людей.
У 1763 році на збудування п'ятиверхої Різдвобогородицької церкви нанято майстра Іллю Бродацького, роботу якого закінчував Василь Волошенко. Церква стала основою Собору Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.
Ще наприкінці 90-х років ХІХ століття у місті Лохвиця був створений аматорський театр. А у 1905-1906 роках у місті було побудовано один з найкращих на Полтавщині народний дім, де театр дістав постійну сцену. Лохвицький будинок народного дому було споруджено у 1905-1906 роках за проєктом українського архітектора Василя Кричевського. Образ споруди повністю відповідає принципам раціоналізму початку ХХ століття.
8 (21) липня 1901 року у м. Лохвиця на вулиці Лубенській (нині — вул. Шевченка) було відкрито Народний будинок (театр). Струнка дерев'яна двоповерхова споруда театру, який став візитною карткою повітового міста, доповнила його своєрідний архітектурний силует.
Ось як про цю пам'ятну подію написала Олена Пчілка в своїй статті вміщеній в січневому номері журналу «Кіевская старина» за 1902 рік: …