Мена (місто): Історія
Мена — місто стародавнє. Тут мешкали люди ще за часів палеоліту. Меняни знаходили артефакти, що підтверджують сліди кельтів, скіфів, античних греків, арабів, балто-слов'янських племен та вікінгів. У XIX—XX ст. були виявлені залишки поселення доби бронзи (II тис. до н. е.), юхнівської культури, протослов'янських та слов'янських поселень І — V ст., часів Київської Русі Х — XIII ст. Місцевими етнографами та науковцями було ідентифіковано 7 курганів, серед яких була виявлена і частково досліджена в XIX ст. російським археологом Дмитром Самоквасовим — Юркова могила, датована ХІ — XII ст. Територія міста є унікальним археологічним ландшафтом де зосереджені культурні шари багатьох епох.
Найбільш вірогідною першою писемною згадкою про місто історик Олександр Салтан, слідом за Філаретом Гумілевським, вважає 4 серпня 1408. Натомість версію про згадку Мени 1066 року у Лаврентіївському літописі історики вважають помилковою.
Див. докладніше: Менська сотня
Створена на початку 1654 р. як військова та адміністративна одиниця Ніжинського полку. Включала містечко Мену та села Бабичі, Дубравну, Дягове, Куковичі, Макошин, Ушню, Максаки.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 21 житель міста.
Німецькі підрозділи зайняли Мену 6 вересня 1941 року. У місті було утворено районний осередок поліції та гестапо. З листопада 1941 по 13 вересня 1943 р. у місті діяла в'язниця, через яку пройшло близько 600 осіб, які складали радянські партійні активісти, євреї та особи, що вчинили побутові злочини. В'язницю (підпорядковану німецькому управлінню коменданта міста) було облаштовано у приміщенні колишнього готелю, у підвалі поліції.
Зважаючи на транзитний характер Мени, через неї (у напрямку Новгород-Сіверського та Корюківки) постійно пересувалися німецькі та мадярські військові частини. Старожили пам'ятають і італійців у яскравій формі, які помпезно їхали «туди» і з ганьбою «назад». Працювала й залізнична гілка сполучення, яка мала неабияке стратегічне значення, а макошинський міст через Десну ретельно охоронявся. Місцеве населення продовжувало працювати у колгоспах, які німці зберегли як зручну форму управління провінційним життям окупованої України
Після захоплення міста нова влада провела перепис населення здійснивши етнічну стратифікацію жителів Мени які залишились на окупованій території. Як відомо, особливу увагу було приділено євреям, частина з яких (незважаючи на планомірний геноцид з боку нацистів) не полишила терени Менщини. Вже 15 вересня 1941 р. силами допоміжної поліції було виявлено і розстріляно 31 особу. У листопаді 1941 р. декілька сотень євреїв було знищено в Коропі, Городні, Борзні і Мені.
У Мені 20 грудня 1941 р. окупанти знищили 56 осіб єврейської національності. За даними Олександра Пагірі, з кінця 1941 до січня 1942 рр. 84 затриманих осіб почергово розстріляли на території єврейського кладовища, у саду колишнього райвиконкому та райвійськкомату. На міському єврейському кладовищі по вул. 8 березня, й до сьогодні височіє монумент у вигляді братської могили, що символом вшанування пам'яті замучених та знищених євреїв міста Мена.
У березні 1943 р. на полі біля Куковицького шляху було страчено 32 особи.
Меняни добре знали (а мешканці Киселівки бачили вогняну заграву) про знищення карателями цивільного населення містечка Корюківка 1-2 та 9 березня 1943 року.
Місто було зайняте силами РСЧА визволено ввечері 18 вересня 1943 р. …