Борщів: Історія
=== Передісторія ===
На місці Борщева існувало давньоруське укріплення, яке з 1199 року належало до Галицько-Волинського князівства. Після XIV століття воно відійшло до литовських та польських господарів.
Перша писемна згадка — 1456 рік.
У середині 16 століття селом Борщів володіли шляхтичі Борщовські. В 1578 році володів кам'янецький підстолій Ян Пйотровський гербу Юноша.
На початку 17 століття споруджували замок, згодом перебудований на палац (не зберігся).
В 1620 році Єжи Дидинський, кам'янецький суддя, викупив Борщів у Будзинського.
У 1629 році Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Місто отримало свій герб — золотий сніп на тлі поздовжніх кольорових смуг. А також три щорічних ярмарки та один щотижневий у четвер.
В 1629 році в місті було 305 будинків. У другій половині 17 століття містом володів Геронім Лянцкоронський.
Протягом 11 років (1672–1683) володіли містом турки.
У 1767 році відбувся судовий процес між братами Феліксом Юзефом, Юзефом, Філіпом, Леопольдом Лянцкоронськими з одного боку та представниками родини шляхтичів Ширинів щодо маєтності Борщів.
Місто перебувало під владою Польщі до її поділу, потім відійшло до Австрії в 1772.
1809–1815 перебував під владою Росії, після чого повернений до володінь Габсбургів, був центром повіту. Від 1882 діє тютюнно-ферментаційна фабрика. Працювали гуральня, броварня, цегельня, папірня.
1886 побудовано церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
1891 року заснована читальня «Просвіти», її організатор і перший голова — В. Дроздовський. Потім очолювали М. Дорундяк, А. Лунів, П. Смаль, о. Й. Малицький, В. Чировський, Й. Шалацький.
1907 року Дем'ян Савчак відкрив приватну адвокатську канцелярію в Борщеві; очолював (віце-маршалок) повітову раду в Борщеві.
Від серпня 1914 до липня 1917 Борщів окупували російські війська[джерело?].
Під час відступу УГА (травень-червень 1919 року; до початку Чортківської офензиви) у ході українсько-польської війни 1918—1919 років в місті розташовувалась команда (командування) І-го корпусу УГА.
На початку липня 1919 р. до Борщева переїхав уряд ЗУНР на чолі з президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем. 8 липня 1919 р. до міста прибув головний отаман Армії УНР Симон Петлюра з представниками штабу Армії УНР для переговорів з президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем. На зустрічі, враховуючи безвихідність ситуації, було прийнято рішення про перехід УГА та уряду ЗУНР за річку Збруч.
Від 27 липня до 15 вересня 1920 року в Борщеві перебували війська Червоної Армії, був організований більшовицький ревком.
До вересня 1939 Борщів — повітове місто Тернопільського воєводства Польщі. Діяли приватна польська гімназія, польська та єврейська семирічні школи, українська дворічна школа.
17 вересня 1939 ЧА знову вступила в місто.
Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 Борщів перебував під німецькою окупацією. Нацисти створили тут Борщівське гетто, ліквідоване в липні 1943 року. Борщів зайнятий 23 березня 1944 р. військами Першого українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції: 1 ТА — 44 гв. тбр (полковник Гусаковський Йосип Іраклійович) 11 гв. тк (генерал-лейтенант т/в Гетьман Андрій Лаврентійович).
=== Період незалежної України ===
З 30 червня 2016 року центр Борщівської міської громади.
До 19 липня 2020 р. місто було адміністративним центром Борщівського району, допоки не ввійшло до Чортківського району.
В 2020-21 рр відбувалися зйомки чотирисерійного циклу телепередач «Жива УПА.Тернопільщина»