Борзна: Історія
=== Старі часи ===
Місцевість, де розташована Борзна, була заселена в давнину. Про це свідчать розкопані на її території і в околицях два кургани із скіфськими похованнями V ст. до н. е., залишки трьох ранньослов'янських поселень Черняхівської культури (II ст. н. е.). На території сучасної Борзни було знайдено декілька римських монет II століття і скарб бронзових прикрас з емалями IV—VI століть. Збереглося городище періоду Київської Русі (VIII—XIII століть), зруйноване 1239 року ордою хана Батия.
Краєзнавець Михайло Москаленко вважає, що пра-Борзна як поселення існувала вже у XII столітті. За його версією, «давньоруське городище як праматір Борзни було стерте з лиця землі монголо-татарами, а через певний час відродилось уже на місці сучасного Замку (вул. Шевченка)». Проте дослідник переконаний, що без справжніх розкопок у замковій частині міста не можна визначити точну дату її заснування. Згідно з сучасними офіційними джерелами датою заснування визнається XVI століття: наприкінці XV ст. на місці нинішнього міста виник хутір, який до середини XVI ст. вже був селом, яке стало називатися Борзною. Борзна, як і велика частина Чернігово-Сіверської землі, у той час входила до складу Великого князівства Московського.
1618 року згідно з Деулінською угодою Борзна, як і велика частина Новгород-Сіверщини, відійшла до Речі Посполитої. 1620 року містечко було значним населеним пунктом, який вів торгівлю зерном, худобою, поташем з іншими містами.
1621 року значні земельні володіння в задеснянському регіоні отримав Щасний Вишель — королівський ротмістр з Мазовеччини, який повернувся з московського полону. Йому було надане «пусте городище Борзна з округою». На середину 1629 року Вишель, який на той час вже був Новгород-Сіверським хорунжим і Ніжинським війтом, осадив слободу Загорівку (Велику), що розташовувалась на його землях. За успіхи «в осадженні за свій кошт пустих волостей у Сіверщині» Сигізмунд III надав йому, вже «новгород-сіверському капітанові», 40 волок між річками Плиска та Загорівка. Пізніше до цих 40 волок король додав ще стільки ж. Це посувало межі Борзенької волості далі на південь.
Під час московсько-польської війни 1632—1634 років у 1633 році Борзна була захоплена російськими військами боярина Михайла Борисовича Шеїна, але за умовами Поляновського миру 1634 року знову повернута Польщі. Того ж року місто одержало маґдебурзьке право, земельні володіння та герб: на червоному полі — золотий мальтійський хрест над срібними рогами догори півмісяцем.
Після переходу Сіверщини під польську корону місто увійшло до складу Чернігівського воєводства. 1635 року Щасний Вишель поступився Борзенською волостю цехановському каштеляну Францішкові Вишлю (за іншими джерелами Франциску Вишелю Цезановському) — пол. Franciszek Wessel. На той час крім Борзни в документі названі селища Сорока (???), Миколаївка, Стрельники, Носалівка, Красилівка, Загорівка (Мала) і села Плиска й Загорівка (Велика).
Початок козацьких повстань під проводом Богдана Хмельницького викликав тут своєрідну «муніципальну революцію», яка полягала у масовій підтримці повстання місцевим населенням, вигнанні і винищенні осіб, трактованих як ініціаторів ліквідації чи урізання традиційних прав і привілеїв козаків та вільних переселенців, а також в експорті революції місцевими козаками на північ Десни і Сейму. Як писав польний гетьман Микола Потоцький у листі від 31 грудня 1630 року до коронного гетьмана Станіслава Концєпольського, місцеві слободи є «пол. seminarium buntów» (школою бунтів). …