Олевськ: Історія
За археологічними дослідженнями територія сучасного Олевська була заселена ще у IV тисячолітті до нашої ери, про що свідчать крем'яні знаряддя праці доби неоліту.
Неподалік міста було досліджено 17 поховань і два кургани.
В центральній частині міста виявлені культурні нашарування, датовані добою бронзи – залізного віку, першого тисячоліття, давньоруського часу та пізнього середньовіччя.
[[Кучера Михайло Петрович
|М. П. Кучера]] за виявленими ним матеріалами відніс городище та прилеглий посад до ІХ-ХІ ст.
Археологічні розкопки, які почали проводитися в місті восени 2009 року[джерело не вказане 343 дні], дають підстави стверджувати, що історія міста налічує понад 1100 років. Місцевою археологічною пам’яткою є давньоруське городище «Бабина гора» та курганний могильник.
За історичними документами Олевськ вперше згадується в 1488 році.
У 1545 році Олевськ і навколишні села були приписані до Овруцького замку, якими володів магнат не польського походження Йосип Немирич.
Після Люблінської унії 1569 року Олевськ у складі Правобережної України потрапить під владу Речі Посполитої. Довгий час ним володіли руські шляхтичі Немиричі (зокрема, дідичами були Йосиф Немирич — київський земський суддя, його син Матвій). Тут був збудований і діяв греко-католицький монастир.
У 1596 році був споруджений Свято-Миколаївський храм, який і зараз діє і належить до пам'яток архітектури України.
1641 року король Речі Посполитої Владислав IV Ваза надав Олевську магдебурзьке право, дозволив провадити щотижневі торги та два ярмарки на рік.
Тяжке соціальне гноблення примушували селян підійматися на боротьбу за свої права. Вони взяли активну участь у визвольній війні українського народу 1648—1657 рр.
У 1648 році вони вбили власника міста О. Немирича, створили в Олевську сотню і в її складі громили загони шляхетського війська Речі Посполитої. …