Іванків (селище): Історія
=== Часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої ===
Першим із записаних документів, що належить до часу князювання в Києві Олелька Володимировича з роду князів Ольгердовичів була грамота, якою забезпечувалася недоторканність доходів київської митрополії та звільнялося жителів митрополичих маєтків від княжого суду. Цією грамотою від 1 лютого 1455 року Київський князь Олелько Володимирович віддає величезні простори землі по обидві сторони Дніпра, у тому числі й ті землі, на яких пізніше виник Іванків, у володіння своєму бояринові Олехну Сохновичу. Іншим документом є заповіт онука Олехна Сохновича — Івана Олехновича Юхновича (сина Юхна Олехновича), за яким він заповів все своє рухоме та нерухоме майно синам Федору та Василію, який на той час перебував у татарському полоні. Федір мав викупити з полону Василія та поділитися успадкованим майном із ним, а обидвоє мають видати в шлюб своїх сестер Марію та Орину, давши їм пристойний посаг. Невідомо, чи викупив Федір Василія, але вже близько 1494 року сестри розподіляють між собою успадковані землі. На той час доньки Івана Олехновича Юхновича були вже одружені: Марія з Федором Лозкою, а Орина з Сеньком Проскурою-Сущанським. Марія отримала на півночі Київщини Мелеховщизну, Труденевщизну, Тригубовщизну (на той час в заставі у Михайла Половця). Орина отримала на річці Росаві городища Полствин та Кузяків, на річці Ірпінь — Білки, Веприки, Мохнач, Махновщину, на річці Унаві — Острови (всі населені пункти з-під застави у Михайла Половця викуплені коштом Марії). Хоча Труденевщизна та Пасинковщина були близько розташовані одна від одної, але належали різним родинам, пов'язаним між собою близькими міжродинними зв'язками. Так, Пасинковщина (або ж Пасинковичі) належали Проскурам, а Труденевщизна (або ж Труденичі, Труденевичі, Турденевці) — Лозкам. У 1507 році Турденевці переходять у спадок Олехнові Лозі, а у 1525 році перебуває у власності Яцка Лози.
Пасинковичі вперше згадуються в декреті київського воєводи Андрія Немировича. За цим декретом Тимофій Проскура мав повернути у власність Яцка Лози маєтності у Пасинковичах та Сущанах, як рекомпенсацію посагу його померлої дружини, котра була сестрою Яцка. У 1524 році польський король Сигізмунд I Старий підтверджує київському зем'янину Тимофію Проскурі порожню землю Пасинковщину на річці Тетереві. Ще раз Пасинковщина згадується в документах кінця XVI століття, пізніше ці згадки зникають. Можливо це поселення, через своє близьке розташування до Іванкова, з часом з ним злилося.
Перший відомий власник Пасинковичів Тимофій Проскура — син Орини та Сенька. Він згадується у документах протягом першої половини XVI століття, зокрема, 1508—1509 та 1517 років разом з Яцком Лозкою як урядник бере участь у поділі кордонів маєтностей київських монастирів, у 1532 році згадується у витратних записах скарбу, у 1541 році разом з Олізаром Волчковичем просять у польського короля Сигізмунда I Старого Чорнобильський замок у дворічне користування. Тимофій Проскура утримав замок протягом 1545—1547 років.
У 1571 році Пасинковичі вже були у власності київського міського судді Івана Тимофійовича Проскури-Сущанського. Цим, 1571 роком, датована справа про розмежування земель Пасинковичів та Обуховичів. Іван Проскура у 1581 році сплачував податок з Пасинковщини, яка на той час мала вже 8 осілих, 6 дворів та попа. Він вважається засновником садиби-замку, який назвав на свою честь. 1589 рік Лаврентій Похилевич подає як рік першої згадки назви «Іванков». …