Мала Виска: Історія
=== XVIII століття ===
За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима.
Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року, коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдован-переселенців, які заснували тут постійне поселення. До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники. Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдовани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.
Слобода Вись перебувала у власності Івана Хорвата, згодом стала державною слободою Новою (Веселою) Виссю, а потім перейшла у власність Лепьохіна.
В архівних матеріалах знаходяться метрики тих часів з назвою Мала Виска.
Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина II подарувала князю Кудашеву. Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.
В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.
Станом на 1863 рік у Малій Висці налічувалося вже 376 дворів. Через півстоліття кількість населення зросла до чотирьох тисяч осіб.
В 1886 році у містечку, центрі Маловисківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2759 осіб, налічувалось 486 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, лавка та винокурний завод. За 6 верст перебував постоялий двір, за 8 — цегельний завод.
В 1915 році було збудовано залізницю та залізничну станцію. У цей час стали до ладу цукровий і спиртовий заводи, млин, олійня, лікарня та школи.
У листопаді 1917 року до Малої Виски прийшла звістка про Жовтневий переворот. У січні 1918 року тут було вперше ненадовго встановлено радянську окупаційну владу.
22 лютого 1920 року через Малу Виску під час Зимового походу проходив кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР.
У 1922 році чимало маловищан отримали земельні наділи та ділянки під садиби (по 1 десятині). Були забудовані нові території вздовж Висі, від відгодівельного господарства аж до Люцого лісу. У ці роки швидко зміцніли індивідуальні господарства.
Період бурхливого росту та господарського піднесення виявився коротким. 1929 р. розпочались поспішна примусова колективізація та масове розкуркулення, внаслідок чого селище втратило багато вмілих господарів.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 69 жителів міста.
У місті на центральному кладовищі знаходиться місце масового поховання жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні. Пам'ятний знак жертвам Голодомору було встановлено 2 жовтня 1993 року за ініціативи Володимира Поліщука (жителя міста). Над ескізом працював художник Анатолій Тарапак. Пам'ятний знак побудований одним із найперших у Незалежній Україні на кошти зібрані громадськими активістами міста та району, місцевими підприємствами та місцевою владою. …