Чаплинка (селище): Історія
В епоху пізньої бронзи і на початку залізного віку, три тисячі років тому тут як і в Криму мешкали племена таврів, пізніше сюди прийшли кіммерійці, а потім і скіфи, після яких і зараз збереглися земляні кургани. Наступні племена були гуни, печеніги, половці, татари, ногайці.
В 1223 частина предків кримських татар вперше прийшли в ці краї (інша частина предків кримських татар здавна мешкала в Кримських горах і степах), в 1239 ця частина татар зайняла північне Причорномор'я і увійшли до складу "Золотої Орди"
Наприкінці 15 століття турки почали будувати неподалік цих місць свої фортеці.
У 16 і 17 століттях козаки та відомі козачі ватажки неодноразово проходили ці місця в походах на Крим, недалеко від Чаплинки відбувалися битви козаків із татарами.
У 18 столітті і козацькі та російські війська проходили ці місця на шляху до Криму.
Перші поселенці козаки та селяни села Турбаї Полтавської губернії, які за розпорядженням Катерини Другої були переселені за ліквідацію поміщиків Базилевських.
Назву Чаплинка отримала через її розташування на західному схилі Чапельського поду.
смт Чаплинка знаходиться на півдні Лівобережної України на старій чумацькій ґрунтовій дорозі Каховка – Перекоп – Сімферополь, у найбільш посушливій частині південноукраїнського степу.
Місцевість є рівниною, де розкидані різної величини і глибини блюдцеобразні зниження, звані " Поди"
У 1794 році тут у Чаплинці при заснуванні її, було 30 дворів з них 5 дворів сімей, тих солдатів, які раніше були в команді охоронної, чиновників суду над турбаєвцями.
У 1808 р. у Чаплинці було 50 дворів, проживали 141 людина чоловічої та 140 — жіночої статі. У 1810 та 1813 рр. уряд направив у Чаплинку переселенців із Чернігівської губернії.У 1816-101 дворів. У 1822 р. у селі налічувалося вже 135 дворів та 790 мешканців. За чверть із лишком століття існування поселення кількість селянських сімей зросла в 5,4 рази. Усі поселяни були державними селянами. Займалися вони скотарством, розводили коней, велику рогату худобу, овець, свиней, а також птицю; ткали полотна та сукна для своїх потреб та на продаж. Життя поселян у необжитому краї було дуже важким, а щоденна робота — виснажливою. Проблеми посилювалися відсутністю прісної води. Її доводилося брати з Дніпра та везти на волах за 45 верст.
Непосильним тягарем для селян Чаплинки були казенні подати та повинності — підводна, дорожня та інші.
Під час Кримської війни 1853-1856 р.р. Чаплинка була одним із перевалочних пунктів постачання російських військ. Селяни на конях та волах транспортували провіант та снаряди до Сімферополя та Севастополя, а звідти вивозили поранених. З 1861 р. Чаплинка - волосний центр Дніпровського повіту Таврійської губернії.
Згідно із законом від 24 листопада 1866 р. «Про поземельний устрій державних селян у 36 губерніях» за селянами Чаплинки закріпили земельні наділи, які раніше знаходилися в їхньому користуванні. За користування цією землею селяни зобов'язані були щорічно сплачувати державну оброчну подати, що складалася з оброчних платежів та додаткового збору, встановленого з 1 січня 1867 року. Оброчна подати становила на рік 5,3 тис. руб. З іншого боку, селяни щорічно платили 1285 крб. на утримання церковнослужителів, адміністрації, і все це разом узяте непосильним тягарем лягало на їхні плечі.
У 1863-1869 р.р. до Чаплинки було переселено 50 ревізських душ із Київської та 256 — з Подільської губерній. Селяни, що прибули звідти, в 1869 році створили самостійну Преображенську громаду, крім існуючої Чаплинської. …