Дубровиця: Історія
=== Періодизація ===
Українські історики Леся та Микола Алексієвець виділяють 6 періодів в історії Дубровиці:
Князівський (1005 — кінець XIV століття);
Литовсько-польський (кінець XIV — кінець XVIII століття);
Місто у складі Російської імперії (кінець XVIII століття — до 1920 року);
Місто у складі Польщі (1920—1939 роки);
Місто у складі УРСР (1939 — кінець 1980-х років);
Місто у добу незалежності України (з 1991).
У місті та його околицях часто траплялися знахідки з доби неоліту та раннього середньовіччя, а також римські монети. В околицях, на полях і в лісах розташовані курганні могили та окремі кургани. На території Дубровиці, 500 метрів на схід від колишньої бавовнопрядильної фабрики, розташоване поселення бронзової доби (III—II тисячоліття до н. е.) площею 0,2 га.
У центральній частині міста, за вулицею Набережною, розташовувалося насипане давньоруське городище XI—XIV століть, площею 2,0 га, 80 × 50 м (6,5 сажнів висотою та 30 сажнів околом). Овальне городище, розташоване на високій терасі берега Горині, було захищене з трьох сторін річкою, а з четвертої — валом і ровом. Автор-дослідник — Антонович В. Б. (1893 рік), охоронний № 274. Городище було зруйноване під час будівництва виробничих майстерень РТС у 1950-х роках. Археологічні розвідки в Дубровиці проводили Ю. Кухаренко у 1954, П. Раппопорт у 1961, П. Лисенко у 1962, І. Свєшніков у 1963, Б. Прищепа у 1987 і 1992 роках. У 2012—2013 роках у центральній частині міста проводились археологічні експертизи.
До заснування Київської Русі на території, де нині розташована Дубровиця, проходила межа трьох слов'янських племен: дулібів, деревлян і дреговичів. Місто ймовірно заснували дреговичі, яких згодом витіснили за Прип'ять деревляни. На думку кандидатки архітектури Ірини Потапчук, одним із чинників вибору місця для заснування Дубровиці стали сприятливі природно-ландшафтні особливості. На лівому березі над самою Горинню, у місці, де річище робило невеликий вигин, утворюючи пологий незначний мис, був заснований замок, що став початковим містобудівним осередком Дубровиці. Лівобережна частина була переважно рівнинною, тоді як правобережна майже цілком заболоченою. Заболоченим також був острів, утворений біля цього місця двома рукавами річки.
Перша писемна згадка про місто датується 1005 роком, під яким воно згадується в переліку міст, що мали входити до Турівської єпархії, створеної за Володимира Святославича. Свідчення про це є у книзі «Творение святого отца нашего Кирилла, епископа Туровского» 1880 року, що посилається на пізню статтю «Туровской епископіи завѣтъ блаженнаго Владиміра», яка містилася в рукописному печерському патерику печерського архимандрита Йосифа Тризни (1647—1656): …