Решетилівка: Історія
Решетилівка та її околиці сягають корінням у сиву давнину. Свідчення цьому пам'ятки археології, найдавніший з яких датовано добою неоліту, ряд об'єктів належить до доби бронзи та раннього залізного віку.
Решетилівка як поселення, ймовірно, виникла наприкінці XVI — на початку XVII століття й була під володінням шляхтича Речі Посполитої, польного гетьмана коронного Станіслава Конецпольського.
Перша документальна згадка про селище Решетилівка датується 1 травня 1638 року у зв'язку із селянсько-козацьким повстанням під проводом Дмитра Гуні та Якова Острянина.
Другою за часом писемною згадкою про Решетилівку є її позначення на Загальній карті України відомого французького інженера й картографа Гійома Левассера де Боплана, надрукованій у Гданську (Данцігу) 1648 року.
Не залишилась Решетилівка осторонь визвольної війни українського народу (1648—1657 рр.), під час якої перебувала у складі Балакліївської сотні. Пізніше Решетилівка стала сотенним містечком Полтавського полку. На той час це було вже досить значне поселення, згуртоване навколо дерев'яної, з земляним валом і ровом, фортеці (Решетилівська фортеця).
Решетилівська фортеця, споруджена на початку XVII століття, розташовувалась на трикутному мисі (нинішня територія стадіону «Колос») — узвишші на правому боці річки Говтви та її притоки. У XVII столітті захисні огорожі фортеці складалися із земляного валу та рову, дерев'яних огорож та башт. Втратила своє значення у другій половині XVIII століття.
1666 року, коли гетьманом був Петро Дорошенко, Московія вела таємні від України переговори в селі Андрусові про мир з Річчю Посполитою й таким чином порушила Переяславську угоду з Богданом Хмельницьким. За так званою Андрусівською угодою 13 січня 1667 року, Річ Посполита встановлювала з Москвою перемир'я на 13 років. Лівобережна Україна залишалася під Московією, а Правобережна — під Річчю Посполитою. Київ залишався під Москвою на два роки, а Запорожжя мало перейти у спільне володіння Речі Посполитої та Московського царства. Петро Дорошенко й більшість старшин розцінили це як зраду з боку Московського царства й вирішили укласти союз із Османською імперією проти Речі Посполитої]. На раді в Чигирині у січні 1668 року було ухвалено не визнавати зверхність ані московського царя, ані польського короля, а віддатися під протекцію османського султана. Водночас султан, ведучи дипломатичну гру, пообіцяв підтримку й лівобережному гетьманові Іванові Брюховецькому, відвертому прихилькові московського царя. Очевидно, султан чекав, хто з обох гетьманів візьме гору. Брюховецького не підтримували козаки й старшина, тому коли на початку літа 1668 року Дорошенко зайняв Решетилівку й підійшов до Опішні, де стояв табором Іван Брюховецький, козаки збунтувалися проти промосковськи налаштованого гетьмана і стратили його, а Дорошенка проголосили гетьманом обох сторін Дніпра. Сталося це 8 червня й за сприятливих обставин могло змінити долю України. Проте непевність позиції татар, а також промосковська політика наказного лівобережного гетьмана Дем'яна Многогрішного, гетьмана Івана Самойловича і грабіжницькі дії союзників турків — татар на території України спричинили поразку планів Дорошенка, зречення ним булави 19 вересня 1676 року й заслання в Ярополче під Москвою. Решетилівка 1669 р. перейшла остаточно до лівобережного гетьмана Дем'яна Многогрішного.
Наприкінці 1708 — початку 1709 року решетиляни чинили опір шведським військам. …