Іршава: Історія
Іршава та її околиці були заселені ще з давнини. На околицях міста існувало два городища: на горі Стремтура і на горі Бодулів, на місці останнього в XIII ст. було зведено кам'яний замок.
У VIII—VII ст. до н.е на північній околиці сучасного міста - горі Стремтура - існувало добре укріплене городище залізної доби (одне з найдавніших фортифікаційних об'єктів Закарпаття).
ІХ-ХІ ст. н. е. — з'являється слов'янське поселення в південно-західній околиці Іршави (гора Бодулів).
Точно невідомо, звідки взялася назва Іршава. За однією із версій, котра поширена серед населення, назва пішла від річки, у долині якої поселилися перші люди. Вони помітили, що під час повноводдя вода забарвлювалися в коричневий колір, ніби колір іржі. Звідси і виникла назва річки Іржавка (зараз ця річка називається Іршавка), а невеличке поселення на її берегах почали називати Іржава, що з часом трансформувалося на Іршаву.
Перша письмова згадка про поселення датована 1341, яке у тогочасних документах для зручності називалося Максемгаза (Makszemhaza — тобто дім Максима). Його тодішнім власником був Максим, син волоського князя Татомира. Імовірно, місцеве населення і надалі вживало первісну назву поселення Іржава, Іршава, Ілошва і тому, коли у 1460 році угорський король Матяш видає грамоту на право володіння, рід Максима починає писатися Ілошваями (de Ilosva).
XV—XVII століття характеризувалося частими війнами, повстаннями і хворобами.
У 1458 і наприкінці XVII ст. Іршаву пограбовано та спалено. Після цих подій в Іршаві залишилося буквально кілька сімей, тому поселення розвивалося дуже повільно.
З XIX ст. — центр Верховинського повіту Березького комітату. У середині XIX ст. поселення мало власну печатку з такою символікою (гербом): дерево, біля якого стоїть гайдук, що тримає на плечі вудку з підвішеними двома рибами (елементи герба роду Ілошваї; 1991 р. історик Я.Штернберг помилково описав печатку як зображення «селянина, що тримає в правій руці три риби»). Хоч зараз Іршава має населення понад 10 тисяч, кілька століть тому в Іршаві нараховувалося орієнтовно 100 дворів.
У період війни 1703—1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці Ірашавщина була одним з районів воєнних дій. У повстанських загонах билося приблизно 100 жителів селища.
У «Географічному довіднику Угорщини» за 1851 рік про Іршаву подані такі дані:
Наприкінці XIX століття тут побудовано млин та лісопильню, з'явилося поштове відділення.
На початку XX століття в Іршаві було приблизно 300 будинків, населення 1315 осіб.
У 1916 році побудовано вузькоколійку між Береговом, Іршавою та Кушницею (див. Боржавська вузькоколійна залізниця). До нашого часу вціліла тільки частина цієї вузькоколійки. До пандемії коронавірусу, курсував потяг сполученням Іршава — Хмільник — Виноградів.
В період 1910-1919 років, в Іршаві проживало 969 русинів і 947 угорців. За Тріанонським мирним договором землі Березького комітату відійшли від Угорщини. Сьогодні майже на 10 тис. населення припадає не більше 200 угорців.
У 1920—1930-х в Іршаві було декілька млинів, один з них водяний, кузні, лісопильня, цех з перероблення льону, магазини, корчми, ресторан, школи, дитсадок та приватні лікарні.
У 1921 тут містився окружний комітет компартії Чехословаччини.
Перед Другою світовою війною Іршава деякий час входила до складу Чехословаччини. …