Глобине: Історія
=== XVIII століття ===
Глобине виникло у першій половині XVIII століття біля старого Ромоданівського шляху. Перша згадка про поселення у 1725 році як хутора Глобинського, де було велике «панське» стадо родини Апостолів (згадка у щоденнику П. Апостола). 1728 року на Глобинському хуторі збудовано греблю. Ревізія 1732 року знає вже у Городиській сотні Миргородського полку «село» Глобине («Село Глобыное слободка Рейментарская [себто власність гетьмана Д. Апостола] на купленном грунте вновь поселенная от дач несвободная. В нем посполитих весма убогих 119»). У січні 1760 року праонука гетьмана Данила Апостола Катерина Павлівна Апостол передала права на свою спадкову маєтність Глобине, Сухорабівки, слободи Лузики, Ушівки, Довгу Греблю матері (Акулині Іванівні) та вітчиму — полковнику Карлу Федоровичу Штофельну.
Гіпотеза про те, що в другій половині XVIII століття власником хутора стає військовий писар Нової Запорозької Січі Іван Якович Глоба є безпідставною. Не виключено, що до факту заснування хутора був причетний хтось з його предків, але аж ніяк не він. Як свідчать історичні джерела, Данило, Іван та Яків Глоби були обрані значковими товаришами із рядових 1-ї Полтавської полкової сотні. Іван Якович Глоба обіймав посаду військового писаря Нової Запорізької Січі у 1765—1775 роках, брав активну участь у російсько-турецький війні 1768—1774 років. Під час зруйнування царськими військами Нової Запорозької Січі у 1775 році був звинувачений у непідкоренні російському урядові й засланий до Туруханська. Помер у 1790 році.
З 1775 року новим власником Глобина стає поміщик з Полтави, надвірний радник — Павло Руденко. За переписом 1781 року село записане у Городиській сотні Миргородського полку, з ліквідацією полкового устрою віднесено до Городиського повіту Київського намісництва, у 1789 році — до Градизького повіту Катеринославського намісництва, а у 1796 році до Кременчуцького повіту Малоросійської губернії (з 1802 року Полтавської).
У 1833—1837 роках нова власниця села А. А. Руденко (дружина Л. П. Руденка) споруджує нову муровану Михайлівську церкву, при якій у 1857 році було відкрито церковнопарафіяльне училище на 40 учнів.
У 1851 році Глобине вже стає волосним містечком, в якому налічувалось 428 домогосподарств та 2045 мешканців.
Напередодні 1861 року у Глобиному налічувалось два маєтки, що належали нащадкам А. А. Руденко — Магденкам. На рубежі XIX та XX століть маєтки належали Є. В. Капніст (дружині І. І. Капніста) та М. О. Шапошникову.
У 1878 році біля Глобиного збудована залізнична станція на лінії Кременчук — Ромодан — Лібава.
У 1894 році в Глобиному працювали земський начальник, урядник, земський лікар; земське училище (з 1875 року), жіноча церковнопарафіяльна школа (з 1891 року), 4 крамниці, відбувалося 2 ярмарки на рік. За переписом 1900 року в Глобиному — 2 сільські громади селян-власників, у яких налічувалося 605 домогосподарств, 4387 мешканців; цегельний завод, на якому працювало 18 осіб, відбувалося 3 ярмарки на рік. …