Буськ: Дослідники міської історії
Першим дослідником і популяризатором історії Буська був галицький історик, краєзнавець та архівіст Антоній Шнайдер. У 1866 р. на сторінках львівського часопису «Dziennik Literacki» (№ 44—48) він публікує монографію польською мовою під назвою «Miasto Busk Wenecja polska» (укр. «Місто Буськ — Венеція польська»).
Історичний фактаж А. Шнайдера майже в повному обсязі використав галицький історик-москвофіл Венедикт Площанський у праці, написаній «язичієм», «Буск, город и бывшее княжество т. ж. имени на Галицкой Руси» («Місто Буськ та однойменне колишнє князівство в Галицькій Русі»), що була опублікована у «Литературному сборнику Галицко-Русской матицы» за 1871 рік.
У міжвоєнний період княжу історію Буська досліджували:
львівський історик та журналіст Микола Голубець («Белз, Буськ, Звенигород», Львів, 1927);
археолог-аматор Лев Чачковський (незавершена праця «Княжий Буськ», 1933);
польський краєзнавець о. Броніслав Фалінський (стаття «Busk» у книжці «Powiat Kamionka Strumiłłowa», 1935).
У радянські часи інформація про Буськ з акцентом на сучасний (радянський) період його історії була вміщена у енциклопедичному виданні Історія міст і сіл Української РСР Львівська область (1968).
У період незалежної України окремими виданнями вийшли праці отця Володимира Чучмана «Буськ. Історико-краєзнавчий нарис» (Львів, 1993) та Івана Савчина «Буськ у вирі століть» (Львів, 1996).