Чигирин: Історія
Чигирин відомий з пер. пол. XVI ст. як укріплений козацький зимівник, що мав невелику фортецю. Тоді городище входило до складу Київського воєводства Великого князівства Литовського. У 1569 воєводство перейшло до Речі Посполитої.
1 травня 1589 польський король Сигізмунд III Ваза видав грамоту, яка дозволяла князю Олександру Вишневецькому, старості черкаському, канівському, корсунському, любельському, закласти в пустому урочищі та городищі Чигирин на татарському шляху та перевозі, замок та місто Чигирин. 15 жовтня 1592 р. король надав місту магдебурзьке право та герб (3 стріли), дозвіл на 2 ярмарки на рік, будівлю ратуші, лазні посполитої та ін.
З 1648 по 1712 рр. — центр Чигиринського полку.
З 1648 по 19 вересня 1676 роки Чигирин був резиденцією гетьманів: Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка і столицею гетьманської Української держави.
Під час своєї подорожі з Дамаску до Москви 1654—1656 років, вже на звороньому шляху, 12 (2) серпня 1656 року гетьманську столицю відвідав Патріарх Антіохійський Макарій, де у своїй резиденції його прийняв Богдан Хмельницький.
За часів Хмельницького Чигирин був одним із найбільших міст тогочасної України. Тут мешкало понад 50 тисяч осіб, розміщувалися державна та військова адміністрації, стояла гетьманська резиденція та палац.
1674 (червень) московська армія під командуванням воєводи Григорія Ромодановського і козацькі полки на чолі з гетьманом Іваном Самойловичем вступили у Правобережжя і взяли в облогу гетьманську столицю — Чигирин. Два тижні гетьманські війська завзято обороняли місто. На допомогу Дорошенку під Чигирин підійшла турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи, яка змусила Самойловича і московські війська відступити.
1675 року (восени) на козацькій раді в Чигирині Петро Дорошенко склав гетьманські клейноди, а Іван Сірко прийняв від нього присягу на вірність цареві. Московський уряд вимагав від Дорошенка присяги на лівому березі Дніпра в присутності гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича і московського воєводи Григорія Ромодановського, від чого Дорошенко рішуче відмовився.
1676 року (восени) 30-тисячна московська армія і полки гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича знову облягли Чигирин. 19 вересня 1676 розпочався штурм гетьманської столиці, яку обороняв всього двохтисячний загін сердюків. Після кількагодинного запеклого бою Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, переконав козаків припинити опір.
У 1677 році Османська імперія мала на меті опанувати стратегічно важливе місто Чигирин на Правобережжі й поставити там своїм васалом Юрія Хмельницького з титулом гетьмана Війська Запорізького й князя Сарматії (України).
Перший наступ почався влітку 1677 року, коли потужне османське військо (близько 100—120 тис. вояків під проводом Мелека Ібрагіма-паші) облягло Чигирин, що його боронили гетьман Іван Самойлович з 20 — 25 тис. козаків і московський воєвода Ромодановський Григорій Григорович з 32 тис. московитів. Завдяки завзятій обороні козаків і московитів та сильним укріпленням міста, турки змушені були відступити. …