Буринь: Історія
Перша письмова згадка про село Боринь (у деяких інших рукописних джерелах відома також як Баринь) датована 1688 роком, про що свідчить «Географический энциклопедический словарь» під редакцією А. Ф. Трьошнікова. Вона була осаджена вільними черкасами (так тоді московити звали українців) на землях пустоші Часького та Ослецького городищ і належали попам путивльської церкви Миколи Чудотворця Великорецького.
У 80-ті роки XVII століття село перебувало у володінні церкви, а з 1769 року належало різним поміщикам. Населення Бурині в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.
Згідно з даними 6-ї ревізії 1811 року у церковному поселенні мешкало 1 080 осіб чоловічої статі.
Згодом Буринь стала слободою та центром волості Путивльського повіту Курської губернії.
У середині XIX столітті землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а в 1926 році стало центром району.
За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2 893 особи (1 412 чоловіків та 1 481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище.
Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці.
У 1869 році було побудовано залізничну станцію Красне (нині має назву Путивль).
Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3 011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували дві православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод.
Наприкінці XVIII століття в Бурині проживала 1 001 особа, в 1860 р. — 2893, в 1895 р. — 4 192, а напередодні Першої світової війни — 5 911 осіб.
Не раніше 1935 року до села приєднано селище Шилівка.
У 1926 — село, районний центр Буринського району Конотопської округи, має 5 960 мешканців.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 90 жителів.
У 2008 році Буринський цукровий завод припинив функціонувати. Надалі підприємство почали розбирати на металобрухт. А вже 12 грудня 2009 року Господарський суд Сумської області визнав завод банкрутом.
06 липня 2017 року місто став центром новоствореної Буринської міської громади, до складу якої увійшли 18 навколишніх сіл.
27 жовтня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Бурині звершив чин освячення новозбудованого храму на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
25 лютого 2021 року відкрився ЦНАП.
З 24 лютого 2022 року місто перебувало під окупацією частин складу 1-ї танкової армії та 2-ї мотострілецької дивізії російських військ.
З 3 квітня 2022 року місто звільнене бійцями 93 окремої механізованой бригади ЗСУ «Холодний Яр».
18 вересня 2022 року над містом пройшов буревій. За свідченням очевидців, вітер сягав шквальних поривів до 25-30 м/с. 8 людей травмовано, одна загинула. Пошкодженно 273 будівлі, 1 АЗС та територію ФГ «Едельвейс 2007».
18 квітня 2023 року завершилась процедура перейменування топонімії населених пунктів Буринської територіальної громади.