Підволочиськ: Історія
Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочиська (pol. Wołoczyska). Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.
Територія Підволочиська і навколо нього була заселена в епоху трипільської та черняхівської культур, про що свідчать археологічні пам'ятки.
Найпоширеніша думка, що назва містечка походить від слова «волочити», через р. Збруч «волочили» (переправляли) вантажі на протилежний берег; інша версія — від слова «волока», що пов'язане з одиницею земельної міри, яка мала 30 морґів (бл. 17 га); також вважають, що давньоукраїнське слово «волочище» означає низинне заболочене місце.
Від 2-ї половини XV до кінця XVII ст. містечко зазнало набігів татарських орд.
Від травня 1518 Підволочиськ належав Костянтину Острозькому, 1583 — князеві В. Збаразькому, 1631 — власники — князі Вишневецькі, після 1744 — шляхтичі Мошинські. 1667 за сепаратним Андрусівським перемир'ям П. залишився у Речі Посполитій. З того часу в Підволочиську збільшується кількість єврейського населення. У той час містечко було пунктом для подорожі закордон, наприклад, до США, країн Європи. Багато людей залишилося у Підволочиську на постійне проживання.
У 1553 р. згаданий замок.
У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — Волочиськом. У 1772 році внаслідок першого поділу Речі посполитої Підволочиськ відійшов до монархії Габсбургів. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.
Наприкінці 18 ст. містечко під назвою Унтерволочиськ австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. У 1810 році Підволочиськ захопили російські окупанти, місто — у складі Тернопільського краю. Окупантів вигнали у 1815 році, місто знову у складі Австрійської імперії.
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Мединського повіту Тернопільського округу.
У 1857 році йому надали статус містечка у Скалатському повіті[джерело?].
У 1867 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії).
1869—1881 споруджена залізниця Львів — Тернопіль — Підволочиськ. У той час війтом Підволочиська був Загородний Максим Теодорович. Він також запровадив будову залізниці до свого села. Після закінчення будівництва, село і залізничну станцію назвали на його честь — Максимівкою. Станцію було відкрито 4 листопада 1871 року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії Тернопіль — Підволочиськ. Сучасна назва станції — Максимівка-Тернопільська вживається після 1950-х років, є вантажно-пасажирською проміжною залізничною станцією Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.
Єврейська громада смт. Підволочиськ стрімко розвивалася. Бургомістрами в містечку з кінця 50-их років ХІХ ст. до 1913 року обиралися саме євреї. У 1914 р. збудували та освятили місцеву синагогу (тепер на цьому місці знаходиться консервний завод).
Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ окупувала російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до ЗУНР. …