Липовець: Історія
=== Середньовіччя ===
Про наявність поселення на місці сучасного Липовця свідчать знахідки тут античних монет V ст. до н. е. — II ст. н. е. Перша письмова згадка про Липовець датується 1545 роком. Також існує гіпотеза, що відзначене у Руському літописі за 1150 рік поселення Куниль лежало в межах сучасного мікрорайону міста Скакунка.
Липовець виник на давньому чумацькому шляху в верхній течії річки Соб у межах історичної землі Брацлавщини.
В XVI столітті Айсин Верхній (як тоді звалось поселення) приваблює переселенців з Волині і з 1601 року переходить під власність найбільшого тоді українського магната князя Януша Острозького. За якого місто не здобуло позитивної слави, а навпаки — місцеві жителі залучалися до грабіжницьких наїздів на сусідні володіння. Найбільше кривд отримувало володіння брацлавського підкоморія і королівського секретаря Лаврина Пісочинського та його підданих з Жорнищського маєтку. Такі акції відбувалися 25.05.1599 р., 3.05.1603, 6.10.1605 та ін. У 1606 р. король Сигізмунд III надає місту Липовець (Айсин) магдебурзьке право і дозвіл на проведення в ньому щорічно двох двотижневих ярмарків, щотижня торгів і тримання корчми. В 1628 році тут нараховувалось 1100 будинків, або в півтора рази більше, ніж у Вінниці. Був свій староста — Ярош Чернявський.
З початком визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького його соратник Максим Кривоніс відбиває Липовець у магната, князя Єремії Вишневецького. В 1649 році Липовецька козацька сотня входить до Кальницького полку. Його полковника Івана Богуна звільняють від облоги у Вінниці після перемоги полків Йосипа Глуха і Мартина Пушкаря під стінами Липовецького замку над ударними силами польського гетьмана Марціна Калиновського 19 березня 1651 року (докладніше дивіться Липовецька битва). За це через два роки польський полководець Стефан Чарнецький спалив Липовець і він надовго перетворився на звичайне село.
У XVIII столітті його кілька раз здобували гайдамаки, що стало основою сюжету історичної драми Івана Кочерги «Алмазне жорно». В цей час Липовець стає центром «губернії Липовецької» князів Любомирських, які спродують його графу[джерело?] Лукашеві Струтинському, який став першим дідичем, що замешкав у Липовці. Це сприяло його відродженню. Коли в 1775 році тут нараховувався 251 будинок, то після Струтинських — в 2 рази більше. …