Микільське (Маріупольський район): Історія
У 1831 році Азовському козацькому війську, сформованому з поселених на північно-західному узбережжі Азовського моря задунайських козаків, було відведено 74 тисячі десятин землі. Поряд з іншими населеними пунктами козаки заснували тоді на річці Калець хутір, назвавши його за іменем кошового отамана Й. Гладкого — Гладким. Вони несли сторожову службу на узбережжі Азовського моря, займалися також землеробством. Частину їх в 1862–1864 роках переселили на Кубань. Після ліквідації Азовського козацького війська в 1865 році старшина отримала дворянство і по 200—400 десятин землі, а рядові козаки були віднесені до стану державних селян. Відповідно до закону 1866 року про поземельний устрій державних селян земля, якою користувалися колишні козаки, була передана сільській громаді у власність за викуп. 175 жителів села Микільського отримали по 11,6 десятини.
У 1865 році село увійшло до Покровської волості Олександрівського, а з 1874 року — Маріупольського повіту. У 1882 році в Микільському проживали 252 чоловіки і 261 жінка. Головними заняттями населення були землеробство і скотарство. У цей час збільшується виробництво товарного хліба, попит на який з промисловим розвитком Півдня Росії і зростанням неземлеробського населення зростав. Так, в 1882 році в селі зібрали близько 40 тисяч пудів зерна, більше половини якого було продано. Товарну продукцію постачали в основному заможні селяни, які розширювали виробництво не тільки на надільних, а і на куплених і орендованих землях.
У 1875 році в Микільському відкрили однокласне земське училище. У 1878 році його відвідували 17 хлопчиків і 9 дівчаток.. Земська бібліотека діяла з 1908 року. У 1915 році в ній налічувалося всього 638 книг. Читачами бібліотеки були 90 жителів села. На той час в Микільському проживало 3,5 тисячі чоловік.
У роки першої світової війни майже половина працездатних чоловіків була призвана в армію. Після Жовтневого перевороту 1917 року у село повернулися учасники війни. З їх ініціативи у грудні 1917 року були проведені вибори до Ради селянських і солдатських депутатів.
У 1924 року селище село перейменували на Володарське на честь більшовика Мойсея Гольдштейна (партійне прізвисько — «В. Володарський»).
Селище було охоплене репресивними діями під час Голодомору. Так, секретарі міськрайпарткомів Донецької області, керуючись отриманою 29.11.1932 р. Постановою ЦК і ЦКК КП(б)У з дозволом провести «чистку окремих осередків, що засмічені опортуністичними елементами, які знаходяться під кулацьким впливом, саботують виконання плану хлібозаготівель» взялися за її ретельне виконання — і в тому числі у тодішньому Володарському — за надзвичайно низьке виконання хлібозаготівель провели цю чистку.
9 жовтня 1941 року ворог захопив село Володарське (нині с-ще Микільське). Період нацистської окупації тривав два роки (1941—1943 рр.). У Микільському було сформовано підпільно-патріотичний рух під керівництвом Попова Олександра Васильович, головою групи був Додуляк Олександр Дмитрович. Група діяла в період з 7 жовтня 1941 р. по 14 вересня 1943 р. і налічувала 24 члени. Боротьба підпільників не припинялася аж до звільнення району, але з травня 1943 року припинилася її активна фаза. Це було викликано раптовими масовими арештами підпільників. 24 червня 1943 року 9 підпільників були розстріляні на Агробазі разом з підпільниками інших груп.
Микільський район був звільнений 14 вересня 1943 року. В ході боїв загинуло 5 вояків 416 Азербайджанської стрілецької дивізії. …