Петрове (селище): Історія
Про давнє заселення цеї території свідчать кілька курганів доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Наприкінці XVII ст. тут оселився запорожець Петрик, від імені якого, гадають, і пішла назва населеного пункту, що виник тут. Жителі його підтримували безпосередні зв'язки з Запорозькою Січчю. Як пам'ятки тих часів навколо селища і досі височать козацькі могили — Бекетова, Січова, Стареча.
«1772 году априля „28“ дня Из Коша Войска Запорожского нызового товаришу куреня Джереловского Петру Старому» Ордер Коша на осадження слободи над річкою Інгульцем. На картах 1778-79 років також згадуються запорозькі слободи, зазначені переважно за іменами їх осадчих, серед яких сл. Петрова, запорозький старшина Петро Старий. Після ліквідації Запорозької Січі Петро Старий отримав землю вже від окупаційної влади Московії на заселення слободи на річці Зеленій, де ним була заснована слобода Надіївка (в тогочасній вимові — Надеждовка).
Поселення вже мало церкву в 1774 році. В рапорті священика сл. Спасової зустрічається така згадка: «прихода моего роты Спасовой прихожань вь Запорожскіе села бежало 30 семей, кои изь числа наличныхъ людей исключены, которые бежавшие христіанскія требы себе тамо оть определеннаго коша войска Запорожскаго вь сл. Петровой находящагося священника получають». На 1887 рік у церкві зберігалось немало речей запорозького походження, серед яких ікона Пресв. Трійці в золоченій рамі, на звороті якої був напис: «Сію ікону куплено в церкву Січову отаманом корсунським Павлом Куделею за гроші покійного Сорокопуда. Року 1765 місяця грудня 15.»
Також існує переказ, що жителі села Петрове часто брали участь у військових походах козаків і брали в полон татар, яких тримали в своїх хатах до моменту обміну полоненими.
Перші відомі священики Петрового:
Максим Краснопольський
Трохим Лотоцький
Антоній Гавеля
Дорофій Гуляницький
Станом на 1886 рік у селі Новостародубської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 5357 осіб, налічувалось 949 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, земська станція та 7 крамниць, проходило 4 щорічні ярмарки: Хрещенський, Покровський, Гаврилівський та Провідний, відбувались базари по неділях та святах.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 77 жителів селища.
2 квітня 1963 року Петрове отримало статус селища міського типу.