Попасна: Історія
Назву місто дістало від хутора Попасна[джерело?], який належав місцевому поміщикові і був базою для випасу овець[джерело?]. Первісна назва хутора — Кленовий: за поширення клену[джерело?].
У 1850 році почалося будівництво Донецько-Кам'яновугільної залізниці, а у 1878 році відкритий рух перших поїздів з Попасної до Дебальцевого та Краматорська. У цьому ж році був побудований залізничний вокзал станції Попасна. З 1910 року Попасна стала великим залізничним вузлом. З 1912 по 1931 роки були побудовані завод силікатної цегли, паровий млин, скляний завод (евакуйований з Польщі), три школи, клуб, бібліотека, вагонне і локомотивне депо, вагоноремонтний завод.
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 416 осіб.
24 жовтня 1938 року Попасній було офіційно надагно статус міста. До 1944 року місто мало назву імені Лазара Кагановича. В ході німецько-радянскої війни місто було сильно зруйноване. Але вже з 1944 року, після звільнення, місту відновлена назва — Попасна і в ньому почали відновлювати виробництво. Після війни з'явилися такі підприємства як хлібокомбінат, завод продтоварів, швейна фабрика, молокозавод.
У 1955 році в місті вже діяли декілька підприємств з обслуговування залізничного транспорту, скляний завод, молочний завод, хлібопекарський комбінат, три середні школи, три семирічні школи, дві школи робітничої молоді, початкова школа, 5 бібліотек, стадіон..
У 1974 році чисельність населення становила 30,3 тис. осіб, найбільшими підприємствами були вагоноремонтний завод, завод металовиробів, скляний завод, молокозавод і швейна фабрика.
У січні 1989 року чисельність населення становила 30 257 осіб (14191 чоловіків і 16066 жінок), тут діяв вагоноремонтний завод, завод металовиробів, склозавод і швейна фабрика.
З 2014 року місто перебуває в зоні бойових дій війни на сході України.
22 липня 2014 року, в ході АТО, українські військові підрозділи і добровольчий батальйон «Донбас» звільнили Попасну від угруповань бойовиків ЛНР.
З 2014 по 2021 роки місто періодично зазнавало ударів артилерією, градами, гранатометами та снайперськими гвинтівками.
Російські загарбники почали завдавати обстріли по місту невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року.
8 травня 2022 року українським військовим довелось відійти на підготовлені позиції, місто опинилось під російською окупацією..
2 липня 2022 року в місті спочатку зайнявся, а потім вибухнув російський склад боєприпасів.
Місто Попасна було форпостом української оборони на початку повномасштабного російського вторгнення. Саме Попасна стала першим містом, яке російська армія зрівняла із землею. У перші дні окупації у місті залишалося півтори тисячі мешканців. Наразі у Попасній немає зв'язку, води, світла, магазинів, незважаючи на те, що місто розташоване далеке від лінії фронту.
27 жовтня 2022 року з'явились заяви, що окупанти не збираються відбудовувати місто Попасна. Окупантами розглядають ідеї переселення людей в інші окуповані міста: Первомайськ, Золоте, Лисичанськ, Сіверськодонецьк.