Слов'яносербськ: Історія
На території сучасного Слов'яносербська з першої половини XVIII століття існував сторожовий пост з зимівниками та хуторами запорозьких козаків, відомий як Підгорине урочище. Підгорине належало до Кальміуської паланки Запорозької Січі, розташовувався над Сіверським Дінцем і згадується в історичних документах щонайменше з 1740 року.
При створенні Слов'яносербії у 1756 ротним командиром Степаном Сабовим було закладено шанець Підгірний (8 рота) гусарського полку Шевича. Після смерті С. Сабова ротою командував його син. 1763 року в шанці мешкало 244 особи (у тому числі 44 гусари). 1764 р. ротний шанець увійшов до складу новоствореного Бахмутського гусарського полку. 1779 року тут значилось 158 подвір'їв з населенням 973 осіб (496 ч.с., 477 ж.с.). Першу дерев'яну церкву святого архідякона Стефана було побудовано 1762 р., а за двадцять років (1782) закладено новий храм, який було відкрито 1784 р. року.
Підгірне 1784 року перейменоване на місто Донецьке, що було центром Донецького повіту.
1817 Донецьке перейменоване на Слов'яносербське, з перейменуванням повіту на Слов'яносербський. У 1784–1883 роках повітове місто Катеринославського намісництва й губернії; з 1883 року — заштатне містечко.
Під час російсько-української війни 2014 року 10 вересня бойовики оточили блокпост сил АТО поблизу Слов'яносербська з трьох напрямків танками, бронемашинами та піхотою противника, бойових зіткнень не було, дотримується режим припинення вогню.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Зимогір'ївської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Слов'яносербського району, увійшло до складу новоствореного Алчевського району.