Баришівка: Історія
На території селища Баришівки та на її околицях знайдені поселення та могильники різних археологічних культур, починаючи з IV тис. до н.е. (локації в «Переліку пам’яток археології Київської області»). Чимало невеликих річок та потічків що збігали між пагорбами до повноводного Трубежа, де було вдосталь пасовищ і родючої землі, притягували тих давніх носіїв археологічних культур - поселенців, які змінювалися зі зміною кліматичних та демографічних умов.
На зміну трипільців-землеробів (IV –ІІІ тис. до н.е.), яких науковці відносять до так званої Лукашівської хронологічної групи (с. Лукаші, Баришівської громади), що селилися на Лівобережжі України вздовж річки Трубіж від сучасного міста Переяслава до села Світильня Броварського району, приходять войовничі кочові скотарі - представники археологічної культури шнурової кераміки або бойових сокир - індоєвропейці «ямники» (мідна доба ІІІ – перша половина ІІ тис. до н.е.).
В епоху бронзи (друга половина ІІ тис. до н.е. - початок І тис. до н.е.) з’являються з Правобережжя України (Дніпра) представники «білогрудівської» культури, що займалися відгінним скотарством та землеробством. Як вважають археологи, саме тоді вже фіксується значна кількість населення у басейні Трубежа, про що свідчать більше 300 курганних поховань, які відносяться до бронзової доби (А.П. Савчук). Також, з цього часу, Трубіж стає водною транспортною артерією, що з’єднує Десну і річки її басейну з Дніпром в районі міста Переяслава. Де на Трахтемирівському півострові виникає регіональний вузол торгової та ремісничої діяльності, можливий конкурент Києва, якщо б не був зруйнований пізніше скіфами (В.О. Петрашенко, Є.В. Максимов, Ю.В. Болтрик).
Важко уявити, що в давні часи Трубіж був широкою і повноводною рікою. Його річищем ніс води давній Дніпро, далі Десна, тільки коли талі потоки води з льодовика (близько 10200 років тому), що відступав у Скандинавію, розмили Київське плато – остаточно формується русло сучасного Дніпра і пониззя Десни (В.Г.Пазинич). Але ще в час великих паводків (≈3200 років тому), деснянські води декілька разів переливалися в Трубіж, підперши річку Остер (В.Г. Пазинич - геологічні відкладення у пригирловій ділянці р. Трубіж).
За топографією місцевості, берегові підвищення де розташовані зараз Баришівка, села Селище, Коржі, хутір Хлопків є чи не найвищі від верхів’я до нижньої течії Трубежа, що не затоплювалися під час великих паводків. Тобто, вони були безпечними для проживання людей, а повноводний Трубіж став зручним водним шляхом для їх мешканців до Дніпра, до правобережних домінуючих торгових і ремісничих поселень, саме це спонукало той люд до вибору зазначених місць проживання (В.П. Гавриленко).
З початку залізної доби (9 ст. до н.е.) і до 2 ст. н.е. фіксуються поселення археологічних культур чорноліського і скіфського часів та ранніх слов’ян – зарубинецької археологічної культури. Також, в цей історичний період, більш інтенсивно використовується торговий шлях по Трубежу, про що свідчать знахідки посуду з грецьких причорноморських міст (залишки амфор на території колишнього шкірзаводу), скіфської зброї (бронзові наконечники стріл – урочище «Бірки»), монет різного часу наприклад, в урочищі «Рябці» знайдено з іншими артефактами римську монету 2 ст. н.е.
Можна припустити, що до часу зарубинецької культури територія Баришівки та її околиці тільки періодично заселялися населенням вище вказаних археологічних культур, але вже з 2 ст. …