Городок (Львівська область): Історія
=== Княжий період ===
Початок міста сягає періоду Київської Русі. Розташоване на шляху між двома ключовими центрами Галицького князівства (XI—XIII століть) — Перемишлем і Звенигородом, воно інтенсивно розвивалось також і в епоху Галицько-Волинського князівства, поєднуючи Перемишль з новою столицею — Львовом.
Вперше Городок згадується в Галицько-волинському літописі 1213 року, як добре укріплене місто Галицького князівства, громада якого могла вести власну політику відносно князя та брати активну участь у державному житті.
На початку XIII століття місто відігравало важливу роль в економічному і політичному житті регіону. Близько 1219 року в місті були люди, вірні галицькому боярину Судиславу, тому міщани «збунтувались» проти князя Мстислава Удатного. Галицько-Волинський літопис зафіксував, що у 1227 року новгородський князь Мстислав Удалий стояв із своїм військом у Городку. Йому на допомогу прийшов зі своїм військом князь Данило Романович, щоб разом боронити Галицьке князівство від польсько-угорської навали.
На той час, Городок мав вигляд фортеці, оточеної притокою Дністра річкою Верещицею (яка була в минулому більш повноводною та судноплавною), ставами, важкодоступними болотами. Місто складалось з двох частин: внутрішньої, найбільш укріпленої, т. зв. дитинця і зовнішньої — «острога» (передмістя). Дитинець розташований у північній частині городища, на території сучасного міського парку, на північний захід від Ринкової площі. Його план має неправильну овальну форму розмірами 120×210 м, загальною площею 3 га. Давні укріплення дитинця були зруйновані пізнішим будівництвом замку XV—XVII століттях, а також планувальними роботами під час влаштування теперішнього парку. Лише зі східного боку помітний незначний профіль валу, який плавно переходить у схил, а далі — у штучну терасу. Колишній дитинець відділений від території давнього посаду, площею близько 16 гектарів, глибоким до 7 м., ровом з шириною, у верхній частині 20-25 м.. Посад теж відокремлений двома рукавами річки Верещиці. На сьогодні він повністю забудований.
Археологічними дослідженнями 1985 року у північній ділянці дитинця виявлено рештки нижніх вінців зрубів оборонної стіни, а також зруйновану, мощену вапняком, долівку двоповерхової будівлі, можливо, вежі. Внаслідок розкопок під час пристосування приміщень колишніх казарм та францисканського монастиря під потреби Спасо-Преображенського монастиря, розташованого на місці городища княжого періоду, було виявлено цеглу та кладку, характерну для давньоруської епохи. Це підтвердило дані історичних джерел про існування тут давньоруського храму, який згодом, після завоювання Галичини польськими королями, був перетворений на францисканський монастир. …