Мостиська: Історія
=== Галицько-Волинське князівство ===
Визначення першої письмової згадки про Мостиська можливе за умови наявності писемних джерел, які б не викликали сумніву. Як виявилось недавно — підтвердний документ про надання місту Магдебурзького права 1404 року виявився не найстаршим з документів, який згадує про Мостиська. Перша письмова згадка про Мостиська припадає на 1392 р. Про це виразно вказується у вступі до фонду № 35 (Мостиська книга), який знаходиться у Центральному державному історичному архіві України, у місті Львові.
У деяких місцевих виданнях, протягом попередніх років нав'язувалось твердження про те, що перша письмова згадка про Мостиська сягає 1244 року, проте це не відповідає дійсності.
Західні землі сучасної України, у тому числі край, що зветься Мостищиною, колись були частиною могутньої держави — Київської Русі.
Мостиська — одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва походить від слова «мости», які досі існують з усіх чотирьох сторін міста. Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, у середні віки місто було значним торговим і ремісничим центром на західноукраїнських землях.
У 1387 році галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Пізніше Мостиська належали до Перемишльської землі Руського воєводства. Воєвода Петро, який походив із Мостиськ, 1392 року зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від окупантів Перемишль, Ярослав, Львів та Галич.
У 1404 році місту надано магдебурзьке право. Як і кожне місто, яке користувалося цим правом, Мостиська мали типову забудову: в центрі — ринок з ратушею, від нього у всі чотири сторони прямі вулички. Щотижня відбувалися торги й один раз на рік — великий ярмарок, які сприяли зростанню міста, розвитку ремесла і торгівлі. В середні віки місто було добре укріплене, мало довкола рови, мури, вали, які захищали населення від ворожих нападів.
У 1437 році власником війтівства в Мостиськах був Пйотр Цебровський гербу Голобок..
21—24 травня 1441 року у місті відбувся генеральний сеймик Червоноруських земель, у якому брали участь, зокрема, єпископи Львівської архидієцезії РКЦ, кам'янецький єпископ Павел з Боянчиць..
У XV—XVII століттях місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи. Жителі міста зазнавали соціального гніту. Їхнє становище погіршували стихійні лиха — повені, посухи, епідемії, а також голод. Міська біднота не мирилися зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1648 року допомогла військам Богдана Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетні двори.
У XVII столітті в місті налічувалось 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, бляхарський, шевський, столярський, різницький, ковальський, кушнірський, пекарський та інші. Кожен цех торгував своїм товаром у будках. Предметом торгівлі були також велика рогата худоба, коні, свині, полотна, сіль, фрукти, овочі та збіжжя. Торгівля велася на ринковій площі. …