Нова Водолага: Історія
Роком заснування слободи Нова Водолага («адалага» у перекладі з тюркської — «господар чистої води, ріки») офіційно вважається 1675. Засновником вважається харківський полковник Григорій Донець.
Нова Водолага розташована в долині річки Вільхуватка (басейн Сіверського Дінця).
З історико-філологічних джерел відомо, що іменник — назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення — назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них можна знайти вже в XVI—XVII столітті.
В кінці 70-х років XVII століття було зведено укріплення Ізюмської лінії (1679—1680 рр.), які простяглися і по річці Мож.
Козацькі родини, які переселялися з Наддніпрянської України, заснували також і слободу Нова Водолага.
Слобода була розташована на одному з татарських шляхів — Муравському шляху, тому жителі слободи чимало терпіли від татарських нападів. Так, у 1689 році татари напали і зруйнували Нову Водолагу, погнали людей в неволю.
У 1694 році Нуррадін Султан з 15-ти тисячною ордою татар та загоном яничарів грабує й розоряє низку населених пунктів Слобідської України, зокрема, й слободи Нову Водолагу та Стару Водолагу.
1724 року у Новій Водолазі налічувалося 382 двори, а 1730 року у слободі мешкало 4 900 жителів.
1732 року тут було дві церковно-парафіяльні школи, а 1749 року відкрили слов'яно-латинське училище. В містечку діяла ратуша, що користувалася власною печаткою з гербом. В адміністративному відношенні Нова Водолага належала до Харківського козацького слобідського полку.
1775 року слободи Нова і Стара Водолаги, Караван були приєднані до Азовської губернії.
Жителі Нової Водолаги займалися вичинкою шкір, виготовленням лимарських виробів, пошивом взуття, одягу і головних уборів, винокурінням, садівництвом та гончарним промислом. Також активно розвивалося домашнє виробництво знарядь сільськогосподарської праці, столярних та бондарних виробів.
За свідченнями істориків, у 1780 році в слободі було 18 кузень й 34 винокурні.
На базі родовища цінної глини розвивалось гончарне виробництво. Високоякісний з художнім оздобленням посуд нововодолазьких гончарів славився далеко за межами Харківської губернії.
З другої половини XVIII сторіччя на Слобожанщині розвивалось шовківництво, центром якого стала Нова Водолага. Тут був збудований завод, який мав приміщення для розведення шовкопрядів і устаткування для мотання шовку.
1773 року за наказом Катерини II у Новій Водолазі було створене губернське управління по шовківництву, 1800 року його ліквідували та створили інспекцію по шовківництву для Слобідсько-Української губернії. …