Славута: Історія
=== Давня доба ===
Археологічними дослідженнями виявлено, що територія міста була здавна заселена людьми. Найдавніші археологічні знахідки відносяться до періоду неоліту або кам'яного віку, тобто 5-6 тисяч років тому. Виявлено залишки поселень і курган доби бронзи (4 тис. років тому), пам'ятки Черняхівської або ранньої Слов'янської культури (2-5 ст. нашої ери). У 1928 році професором С. Гамченком зареєстрований некрополь із 16 курганів, що знаходиться поблизу Славути. За 5 км на південь від міста у 1973 році археологічною експедицією під керівництвом кандидата історичних наук С. Березанської розкопано старовинне святилище.
Поселення на місці Славути вперше згадується під 1617 роком. Саме під цією датою в реєстрі втрат Краснокорецької волості Кременецького повіту Волинського воєводства, яка постраждала від татарської навали, згадується село Воля Деражнянська (Деражня Воля), яке дало початок місту. Вже в 1619 році на місці нинішньої Славути згадується поселення Славутин.
Заснування Славути пов'язують з локаційним документом від 23 квітня 1633 року, згідно з яким князь Юрій Заславський видав письмовий дозвіл на осадження на своїх землях містечка Славутин, людям «якого вільно буде Правом Магдебурзьким судитися». Офіційним осадником виступив шляхтич Авель Тошковський, обов'язком якого було потурбуватися про будівництво загальноміських споруд: міських укріплень, ратуші та церкви. На 1637 рік у місті були ринкова площа, чотири вулиці, чотири мури з вісьмома баштами. У 1754 польський король Август III Фрідріх повторно надав містечку Славуті Магдебурзьке право, що надавало дозвіл не тільки на самоврядування та судовий імунітет, але й на пільги щодо торгівлі і ремесел.
За час свого існування містечко Славута змінило трьох власників: князі Заславські – Любомирські – Санґушки. Поштовх до розвитку місто отримало, коли у 1774 році землі перейшли у спадок князю Ієроніму Павловичу Санґушку, який замешкав у Славуті.
В останнє десятиліття XVIII століття у розвитку містечка відбулись значні зміни: розпочато будівництво суконної фабрики та костелу, розширено житлово-господарчий комплекс Славутського маєтку князів Санґушків.
Події, пов'язані з першим та другим поділами Речі Посполитої, не оминули Славуту. Так, з 17 до 25 червня 1792 року у містечку зупинявся загін польської повстанської армії Тадеуша Костюшка, який рухався з Шепетівки до Заслава[джерело?]. Пізніше, у 1795 році, тут квартирували російські Новгородський і Малоросійський гренадерські полки 1-ї армії під командуванням Міхаіла Кутузова. Загалом, військові дії на Волині негативно позначилися на розвиткові міста.
З 1795 року князь Євстахій Санґушко, син Ієроніма, зайнявся розбудовою містечка. З культурних подій того періоду слід відмітити приїзд до міста у 1800 році художника Зиґмунта Фоґеля, перевезення до Славути книгозбірні князів Чарторийських з Корця. В місті будується дерев'яна православна церква Святої Анни. 1797 року містечко Славута у складі Заславського повіту Волинської губернії. В 1866 отримала статус волосного центру Волинської губернії. 1819 року коштом князя Євстахія Санґушка і парафіян була збудована православна церква Різдва Пресвятої Богородиці, у 1825 році завершене будівництво костелу Святої Дороти. 1881 року було збудовано євангелістський храм. 1867 року в містечку відкрито першу початкову школу, у 1887 - школу для дітей німецької громади та перебудовано православну церкву Святої Анни. …